Справа № 188/1668/24
Провадження № 2/172/563/24
17.02.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Голубенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа: Попаснянська міська військова адміністрація про визнання права власності, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2002 року виданого Попаснянський районним бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження від 05.07.2002 року № 226 є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира зареєстрована Лисичанським комунальним підприємством «БТІ» 22.07.2002 року за № 87. Вказане підтверджується також і технічним паспортом на квартиру. Загальна площа квартири становить 41,20 кв.м., житлова - 25,9 кв.м. З 03.07.2022 року сел. Лисичанський Лисичанської міської територіальної громади є окупованою територією внаслідок військової агресії російської федерації проти України. На час видачі свідоцтва про право власності на вказану квартиру таке право власності реєструвалося в органах БТІ, так як державних реєстрів речових прав на нерухоме майно на той час не було. З метою реалізації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ново празької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, який своїм рішенням від 28.05.2024 року відмовив у вчиненні реєстраційних дій. Просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 16.08.2024 року провадження у справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивачка надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, судові витрати просить залишити за нею.
Відповідач, третя особа про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про право власності на житло від 15.07.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Однак з долученої до позовної заяви копії паспорту позивачки встановлено, що ОСОБА_1 з 12.12.2007 року зареєструвала своє місце проживання за іншою адресою в іншому населеному пункті - АДРЕСА_3 .
Вказане може бути пов'язане з відчуженням нею житла у АДРЕСА_4 .
Таким чином у суду під час розгляду справи виникли обґрунтовані сумніви щодо існування у позивачки права власності на спірне житло, які не усунуті під час розгляду справи.
Окрім цього, суд зауважує, що спірне майно знаходиться на території Попаснянського району Луганської області, а не у місті Лисичанськ, тому Лисичанська міська військова адміністрація не є належним відповідачем у цій справі, однак в ході розгляду справи позивачка позовні вимоги не змінювала і не уточнювала, з клопотанням про заміну неналежного відповідача до суду не зверталася.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, так як позивачка не довела наданими доказами факт належності їй на праві власності спірної квартири, а також враховуючи те, що Лисичанська міська військова адміністрація не є належним відповідачем у вказаній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 316, 317, 319, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа: Попаснянська міська військова адміністрація про визнання права власності.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк