Справа № 199/2469/24
(1-кп/199/128/25)
іменем України
17 лютого 2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022052770003110, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Республіка, смт. Володарське, Володарського р-ну, Донецької обл., громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VII1 від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023, та востаннє строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Зокрема, починаючи з початку березня 2022 року (більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) до цього часу, Російською Федерацією тимчасово окуповано територію смт. Нікольське (назва згідно діючого адміністративно-територіального поділу держави України), Маріупольського району Донецької області (раніше смт. Володарське, Володарського району Донецької області).
З метою створення окупаційної адміністрації в смт. Нікольське, Маріупольського району Донецької області, за вказівки невстановлених представників РФ, у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, створюються не передбачені законодавством України так звані «державні адміністрації». З метою надання вигляду законності діяльності вказаним структурним підрозділам, керівниками «ДНР» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:
- так званою Конституцією «ДНР» від 14.05.2014, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно-територіальними одиницями «ДНР» є райони та міста республіканського значення;
- так званою Постановою «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях Донецької народної республіки» № 32-6 від 08.09.2014, у якій зазначається, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;
- так званим Указом «Голови ДНР «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» № 13 від 19.01.2015, відповідно до якого, з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР».
Встановлено, що на тимчасово окупованій території Донецької області представниками так званої «Донецької народної республіки», підконтрольними державі-агресору - Російській Федерації, організовано та забезпечено діяльність незаконних органів влади, зокрема 31.03.2023 прийнято так званий закон "про утворення на території Донецької народної республіки міських округів та муніципальних округів, встановлення їх кордонів", з реєстраційним номером 438-ІНСІ, згідно з яким смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області (раніше смт. Володарське, Володарського району Донецької області) включено до переліку муніципальних округів, утворених на території «Донецької народної республіки» - «Володарський муніципальний округ (адміністративний центр - смт. Володарське)».
На підставі вказаних документів, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області (раніше смт. Володарське, Володарського району Донецької області), яка є невід'ємною складовою частиною території України, так званим указом ватажка терористичної організації «ДНР» № 263 від 03.06.2022 року незаконно створено місцеву адміністрацію «ДНР» - «Администрацию Володарского района» так званого «Володарского муниципального округа ДНР».
03.06.2022 року указом ватажка терористичної організації «ДНР» № 263 ОСОБА_8 було призначено головою так званої «Администрации Володарского района», розташованої за адресою: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи (Леніна), буд. 87.
На початку липня 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_9 , перебуваючи на території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області (раніше смт. Володарське, Володарського району Донецької області), діючи умисно, за власною ініціативою, прийняв рішення про добровільне зайняття однієї із посад в структурі так званої «Адміністрації Володарського району ДНР», надавши при цьому згоду на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Так, у не встановлений період часу, але не пізніше 25.07.2022, більш точний час органами досудового розслідування невстановлений, ОСОБА_9 призначено на посаду так званого «начальника отдела жилищно- комунального хозяйства и архитектуры администрации Володарского района ДНР», який функціонує в структурі так званої «Администрации Володарского района», розташованої за адресою: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи (Леніна), буд. 87.
У не встановлений період часу, але не пізніше ніж з 25.07.2022 на ОСОБА_9 , як на так званого «начальника отдела жилищно-комунального хозяйства и архитектуры администрации Володарского района ДНР» покладено функції, щодо представлення інтересів адміністрації в органах державної влади, судових та правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності, засобах масової інформації з питань, що належать до компетенції відділу; здійснення керівництва відділом, прийняття управлінських рішень, обов'язкових для виконання державними цивільними службовцями та працівниками відділу; здійснення організації діяльності відділу, розроблення планів роботи та забезпечення їх виконання; розподілення функціональні обов'язки цивільних службовців відділу, забезпечує розробку проектів їх посадових регламентів, які надає на затвердження голові адміністрації; здійснення контролю за виконанням цивільними службовцями відділу посадових обов'язків, передбачених посадовими регламентами, та наданих їм доручень з питань, що належать до компетенції відділу; здійснення контролю за виконанням заходів відповідно до планів роботи відділу; здійснення контролю за дотримання положень нормативних правових актів у діяльності відділу; здійснення контролю за рівнем виконавської дисципліни у відділі та вжиття заходів щодо її дотримання; узгоджує проекти розпорядчих актів глави адміністрації з питань, що належать до компетенції відділу; приймає участь у засіданнях колегіальних органів (комісій, робочих груп та ін.), створених адміністрацією, нарадах та заходах, що проводяться адміністрацією, а також, за дорученням голови адміністрації у засіданнях колегіальних органів (комісій, робочих груп та ін.), нарадах та заходи, що проводяться органами державної влади органами місцевого самоврядування, установами, організаціями та підприємствами всіх форм власності, засобами масової інформації та питань, що належать до компетенції відділу; здійснення особистого прийому громадян з питань, що належать до компетенції відділу; внесення на розгляд голові адміністрації подання про заохочення цивільних службовців та працівників відділу та застосування до них дисциплінарних стягнень; щодо забезпечення розробки номенклатури справ відділу, дотримання вимог інструкції з діловодства, обліку та збереження документів у відділі; щодо забезпечення здійснення заходів щодо впровадження та експлуатації технічних та програмних засобів автоматизації та комп'ютеризації, інформаційно-комп'ютерних технологій у діяльності відділу; щодо забезпечення дотримання цивільними службовцями відділу правил службового розпорядку адміністрації, правил охорони праці та техніки безпеки тощо.
ОСОБА_9 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України був сповіщений про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його проживання з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті суду, однак в судове засідання не з'явився.
Попри неявку обвинуваченого до суду, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.
Свідок ОСОБА_10 показав, що суду, що ОСОБА_9 знає по спільній роботі в Нікольській селищній раді, де він працював з середини 2021 року на посаді головного спеціаліста, а ОСОБА_9 працював у відділі комунальної власності. Селище Нікольське було окуповане 5 березня 2022 року, а в середині березня 2022 ороку він сам виїхав на контрольовану територію. Знає, що була створена окупаційна адміністрація, т.зв. «Адміністрація Володарського району», яка розміщується в будівлі Нікольської селищної ради а адресою: смт. Нікольське, вул. Свободи, 87, в якій ОСОБА_9 обійняв посаду начальника відділу ЖКХ. На стадії досудового розслідування йому пред'являли фото для впізнання і він впізнав обвинуваченого ОСОБА_9 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що знає ОСОБА_9 , оскільки воно мешкали в одному селищі Нікольському. Він є працівником поліції і станом на час повномасштабного вторгнення проходив службу в Маріуполь, потрапив в полон і коли через якийсь час зміг повернутися додому, від місцевих мешканців довідався, що ОСОБА_9 обійняв посаду начальника відділу архітектури і ХКХ в окупаційній адміністрації - т.зв. «Адміністрації Володарського району», яка розміщується в будівлі Нікольської селищної ради а адресою: смт. Нікольське, вул. Свободи. Йому також відомо, що вказану посаду ОСОБА_9 обійняв добровільно. З Нікольського на контрольовану території він зміг виїхати в липні 2022 року і до того часу неодноразово бачив ОСОБА_9 біля будівлі селищної ради на урочистих заходах, які організовувала окупаційна адміністрація. ОСОБА_9 до цього часу проживає в Нікольському. На стадії досудового розслідування йому пред'являли фото для впізнання і він впізнав обвинуваченого ОСОБА_9 .
За протоколом огляду, 11 вересня 2023 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто публікацію від 16 листопада 2022 року в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням, зазначеним у протоколі. В даній публікації розміщено фото з наради т.зв. «голови Володарської районної адміністрації днр», на якому присутній ОСОБА_9 . За результатами огляду публікацію заархівовано, скопійовано та збережено.
Згідно протоколу огляду, 11 вересня 2023 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто публікацію від 27 січня 2023 року в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням, зазначеним у протоколі. В даній публікації розміщено документ під назвою «Положение о ЖХ 1» та з підписом «Володарський район, документи з прізвищами зрадників». За результатами огляду публікацію заархівовано, скопійовано та збережено, а зміст документа додано до протоколу.
У відповідності до протоколу огляду, 20 лютого 2024 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто публікацію від 20 лютого 2023 року в телеграм-каналі « ОСОБА_12 » за посиланням, зазначеним у протоколі. В даній публікації розміщено пост та фото документальних матеріалів, які підтверджують причетність ОСОБА_9 до окупаційної влади. Пост містить, зокрема, фото (мовою оригіналу) «Перечень поселковой и сельских администраций и населённых пунктов, на территории которых расположены объекты для отбывания наказания в виде обязательных работ, административных взысканий в виде общественных работ, наказаниям в виде исправительных работ, а также к административным взысканиям в виде исправительных работ которые они будут осуществлять в 2023 году», та «Перечень объектов и видом общественно полезных работ для осужденных к уголовным наказаниям в виде общественных работ, а также нарушителей к административным взысканиям в виде общественных работ, которые они будут осуществлять в 2023 году». Вказані переліки складені та підписані від імені начальника відділу архітектури та житлово-комунального господарства адміністрації Володарського району ОСОБА_9 . За результатами огляду публікацію заархівовано, скопійовано та збережено, а зміст документів додано до протоколу.
За протоколом огляду, 20 лютого 2024 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто «офіційний сайт донецької народної республіки» за посиланням, зазначеним у протоколі, де розміщено т.зв. «Указ Главы Донецкой Народной Республики от 03 марта 2022 года № 45. Опубликован 07.03.2022 г.». За результатами огляду вміст сайту заархівовано, скопійовано та збережено, а зміст т.зв. «Указу» додано до протоколу.
Згідно протоколу огляду, 20 лютого 2024 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто «офіційний сайт донецької народної республіки» за посиланням, зазначеним у протоколі, де розміщено т.зв. «Указ Главы Донецкой Народной Республики от 03.06.2022 «Об администрации Володарского района». За результатами огляду вміст сайту заархівовано, скопійовано та збережено, а зміст т.зв. «Указу» додано до протоколу.
У відповідності до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 лютого 2024 року, свідок ОСОБА_10 впізнав на фото ОСОБА_9 , якого він знає особисто, оскільки працював з ним.
За протоколом огляду, 29 лютого 2024 року оперуповноваженим СБУ за участі свідка ОСОБА_10 на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто телеграм канал «администрация Володарского муніципального округа» за посиланням, зазначеним у протоколі, де 22 вересня 2022 року розміщено пост, в якому вказано, що (мовою оригіналу) «22 сентября начальник отдела архитектуры и жилищно-комунального хозяйства администрации Володарского района ОСОБА_13 провёл выездной приём граждан в селе Республика». Публікація також містить фото особи, яка здійснювала приймання громадян, в якій свідок ОСОБА_10 впізнав раніше знайомого йому ОСОБА_9 .
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 березня 2024 року, свідок ОСОБА_11 впізнав на фото ОСОБА_9 , якого він знає особисто, оскільки той проживав по сусідству і з яким він також періодично спілкувався у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
У відповідності до протоколу огляду, 01 березня 2024 року оперуповноваженим СБУ за участі свідка ОСОБА_11 на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто телеграм канал «администрация Володарского муніципального округа» за посиланням, зазначеним у протоколі, де 22 вересня 2022 року розміщено пост, в якому вказано, що (мовою оригіналу) «22 сентября начальник отдела архитектуры и жилищно-комунального хозяйства администрации Володарского района ОСОБА_13 провёл выездной приём граждан в селе Республика». Публікація також містить фото особи, яка здійснювала приймання громадян, в якій свідок ОСОБА_11 впізнав раніше знайомого йому ОСОБА_9 .
До матеріалів кримінального провадження долучено копію розпорядження Нікольського селищного голови № 2-од від 24 березня 2022 року, за яким призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, зокрема і з провідним спеціалістом відділу комунальної власності ЖКГ та благоустрою територій ОСОБА_9 .
За протоколом огляду, 12 березня 2024 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто публікацію від 11 березня 2024 року в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням, зазначеним у протоколі. В даній публікації розміщено фото документів т.зв. «Володарської адміністрації днр». Зокрема, копії (мовою оригалу) «Информация о состоянии объектов, систем водоснабжения и водоотведения по Володарскому району по состоянию на 05.07.2023 год» та «Информация о состоянии объектов, систем водоснабжения и водоотведения по Володарскому району по состоянию на 17.01.2023 год». Вказані «Відомості» складені та підписані від імені начальника відділу архітектури та житлово-комунального господарства адміністрації Володарського району ОСОБА_9 . За результатами огляду публікацію заархівовано, скопійовано та збережено, зміст документів додано до протоколу.
Згідно протоколу огляду, 12 березня 2024 року оперуповноваженим СБУ на виконання доручення слідчого в мережі Інтернет оглянуто публікацію від 11 березня 2024 року в телеграм-каналі « ОСОБА_12 » за посиланням, зазначеним у протоколі. В даній публікації розміщено фото документів т.зв. «Володарської адміністрації днр». Зокрема, копії (мовою оригалу) «Укрупнённая ведомость объёмов работ по водонасосной станции второго подъёма в с. Заря». Вказана «Відомість» складена та підписана від імені начальника відділу архітектури та житлово-комунального господарства адміністрації Володарського району ОСОБА_9 . За результатами огляду публікацію заархівовано, скопійовано та збережено, зміст документа додано до протоколу.
За повідомленням УСЗН Покровської міської ради ОСОБА_9 станом на 06 вересня 2023 року на обліку як внутрішньо переміщена особа на перебував і не перебуває.
Покровський відділ РАЦС у Покровському районів Донецької області надав відомості про відсутність станом на 06 вересня 2023 року актового запис про смерть ОСОБА_9 .
Надаючи оцінку допустимості доказів, суд виходить з того, що стороною захисту допустимість досліджених судом доказів не оспорюється і всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_14 , визнаються судом допустимими, оскільки отримані повноважними особами, з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб та зафіксовані у належній процесуальній формі.
Надаючи оцінку сукупності досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та одночасно оцінюючи достовірність таких доказів, суд виходить з того, що досліджена судом копія особової картки на ОСОБА_9 з Державної міграційної служби доводить, що останній станом на 2022-2023 рік мав громадянство України.
Вищенаведені докази в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_9 після окупації віськовослужбовцями зс рф смт. Нікольське, Маріупольського р-ну, Донецької області, на початку липня 2022 року (точна дата не встановлена), прийняв рішення про зайняття однієї із посад в структурі так званої «Адміністрації Володарського району ДНР», надавши при цьому згоду на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, після чого у не встановлений період часу, але не пізніше 25.07.2022, ОСОБА_9 було призначено на посаду так званого «начальника отдела жилищно-комунального хозяйства и архитектуры администрации Володарского района ДНР», який функціонує в структурі так званої «Администрации Володарского района», розташованої за адресою: Донецька область, Маріупольський район, смт. Нікольське, вул. Свободи (Леніна), буд. 87.
Такі дії ОСОБА_14 поза всяким розумним сумнівом були умисними, оскільки останній усвідомлював (не міг не усвідомлювати) суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Судом в умовах змагальності сторін не встановлено обставин, за яких добровільність обіймання ОСОБА_14 вищезазначеної посади можна було б поставити під сумнів.
Таким чином, вищенаведені докази в їх сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Також, на виконання вимог ч. 5 ст. 374 КПК України суд враховує, що повідомлення про підозру від 11 березня 2024 року ОСОБА_9 , який перебуває на тимчасово окупованій території України, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 278, ч. 8 ст. 135 КПК України 14 березня 2024 року було опубліковане у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено його захиснику.
У зв'язку з переховуванням ОСОБА_9 від органу досудового розслідування, постановою слідчого СБУ від 20 березня 2024 року ОСОБА_9 було оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.
14 березня 2024 року ОСОБА_9 було призначено захисника в порядку ст. 49 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 21 березня 2024 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 .
Також, ухвалою слідчого судді від 27 березня 2024 року ОСОБА_9 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Виклик підозрюваного ОСОБА_9 до слідчого на стадії досудового розслідування з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 297-5 КПК України здійснювався шляхом надсилання повісток за останнім відомим місцем проживання, публікації у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Наведені обставини в своїй сукупності доводять, що стороною обвинувачення були здійсненні всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_14 на доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження. Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_9 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим тяжким злочином, обставини вчинення ОСОБА_9 в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану та повномасштабного вторгнення держави агресора кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, виконуючи особливу роль особи, яка вчинила колабораційну діяльність, відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, за попереднім місцем робот характеризується задовільно.
На обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , сторони не посилаються і такі обставини судом не встановлені.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що основним покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної частини статті Особливої частини КК України, оскільки більш м'які види покарання не зможуть забезпечити досягнення його мети і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Суд враховує, що санкції ч. 3 ст. 111-1 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06 листопада 2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.
Вказане узгоджується з правовою позицією ВСУ викладеною у Постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, якою визначено, що у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, об'єктивна сторона якого була пов'язана із виконанням обвинуваченим організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, суд, призначаючи покарання, має сформулювати зміст резолютивної частини вироку таким чином, аби обвинувачений не мав права обіймати посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
На переконання суду необхідним та достатнім буде таке додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, у межах санкції відповідної частини статті Особливої частини КК України.
Окрім цього, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
У зв'язку з призначенням ОСОБА_9 додаткового покарання у виді конфіскації майна, арешт на майно обвинуваченого слід залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою (обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) до набрання вироком законної слід залишити без змін.
Докази на підтвердження наявності процесуальних витрат, які підлягають розподілу за вироком суду, сторонами не надавалися.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 323, 374 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, строком на 15 (п'ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_9 раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування ОСОБА_9 основного покарання у виді позбавлення волі обраховувати з часу приведення вироку до виконання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2024 року (справа № 201/3298/24, провадження № 1-кс/201/1128/2024) на належні ОСОБА_9 2/3 частки трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Головуючий:
17.02.2025