13 лютого 2025 року
м. Черкаси
Справа № 703/3797/24
Провадження № 22-ц/821/272/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Прилуцького В.О. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 липня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 21 жовтня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем «Укр Кредит Фінанс» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1290-3079.
Кредитний договір разом з правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 28 днів; промо % ставка - 1,00 % в день; промо % ставка - 2,50 % в день.
Також Додатковою угодою від 11 листопада 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1290-3079 від 21 жовтня 2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн.
Кредитодавець виконав вз'яті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткові кредитні кошти відповідно до Додаткової угоди №1.
Відповідач не повернула кредит, внаслідок чого станом на 26 квітня 2024 року загальний розмір грошових вимог кредитора до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору становлять 76 140,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 18 000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 58 140,00 грн.
На підставі наведеного, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21.10.2023 № 1290-3079 в сумі 76 140,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року позов - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1290-3079 від 21 жовтня 2023 року в розмірі 76 140,00 грн. та судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а всього 78 562,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог суду не надав. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином вз'яті на себе зобов'язання по договору, тому стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №703/3797/24 - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
20 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити повністю, вважаючи оскаржуване рішення суду необгрунтованим, постановленим при невідповідності висновків суду обставинам справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що справу розглянуто у відсутність відповідачки, вона не отримувала повідомлень про судові засідання, тому була позбавлена можливості захистити свої права та інтереси.
Судом не було взято до уваги відзив на позовну заяву, в якому були викладені обставини та докази про часткову сплату відсотків та тіла кредиту.
Вважає, що оскільки укладений кредитний договір є споживчим, то на нього поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів».
При зверненні із даним позовом, Товариство не врахувало положення ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо відсутності підстав для нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Також вважає, що позивачем не вірно встановлено строк нарахування відсотків за користування кредитними коштами та не враховано відсутність підстав для нарахування неустойки в період воєнного стану.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 14 січня 2025 року, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Шевченко В.О., вважаючи апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем «Укр Кредит Фінанс» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1290-3079.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 28 днів; промо % ставка - 1,00 % в день; промо % ставка - 2,50 % в день.
Також Додатковою угодою від 11 листопада 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1290-3079 від 21 жовтня 2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн.
До матеріалів справи додано копію паспорту споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1290-3079, яка підписана відповідачем електронним підписом.
Факт перерахування 21.10.2023 та 11.11.2023 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн та 3 000,00 грн, відповідно, на користь ОСОБА_1 на платіжну картку НОМЕР_1 через платіжну систему LiqPay, підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту№1290-3079 від 21.10.2023 та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1290-3079 ОСОБА_1 отримано в якості кредиту грошові кошти в сумі 18 000,00 грн та за період часу з 21.10.2023 року по 26.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нараховано відсотки за користування кредитом у сумі 58 140 грн, з урахуванням сплачених коштів у розмірі 27 630,00 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги положення статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Як вбачається із матеріалів справи, договір про відкриття кредитної лінії № 1290-3079 від 21.10.2023 та Додаткова Угода до договору про відкриття кредитної лінії №1290-3079 від 11.11.2023 підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту -інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та відсоткова ставка (інформація щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача), а також порядок повернення кредиту.
Таким чином, вказаний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
З доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 не заперечує факту укладення нею кредитного договору та додаткової угоди до нього, а також отримання коштів, часткове погашення нею кредиту, проте не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування ними.
Отже, фактично сторона відповідача не погоджується із судовим рішенням лише в частині розміру стягнутих відсотків, хоча і просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії №1290-3079 від 21.10.2023, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , остання отримала кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн, строк кредитування 300 днів; базовий період 28 днів; промо % ставка - 1,00 % в день; промо % ставка - 2,50 % в день.
Порядок та умови надання кредиту та порядок сплати процентів за користування викладені у розділі 4 договору.
Так, відповідно до п. 4.8 договору базовий період складає 28 днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.
Відповідно до п. 4.9. кредитного Договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду. Позичальник зобов'язаний починаючи із наступного календарного дня сплачувати проценти за користування кредитом кожного календарного дня строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі. У випадку погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду із урахуванням положень п. 4.8 цього договору. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
Пунктом 4.10 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредиту (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою).
Згідно п. 10.1 кредитного договору, позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2, 10.3 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти за користування кредитом наступними ставками: промо-ставка становить 1.00% за кожен день користування кредитом протягом перших 28 календарних днів першого базового періоду…; знижена процентна ставка - 2,50 %, за кожен день користування кредитом, яка надається виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням.
Заявлений строк користування кредитом, який складає 28 днів і нараховані за цей період проценти в сумі 4 200 грн, на стягнення яких і погодилася відповідачка, згідно п. 2.3 кредитного договору від 21.10.2023 № 1290-3079 є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
За пунктом 4.8 вищевказаного кредитного Договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 15.08.2024) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.
Отже, базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку -28 днів) (пункт 4.8 Договору), а строк кредитування - строк, на який видаються грошові кошти Позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку -300 днів) (пункт 4.12 Договору).
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору від 21.10.2023 № 1290-3079 для мінімізації загальних витрат Позичальника за кредитом, Кредитодавець рекомендував Позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування згідно розрахунку у вигляді таблиці, відображеній у договорі.
Також, п. 4.14 Договору передбачена орієнтовна вартість Кредиту.
Також Додатковою угодою від 11 листопада 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1290-3079 від 21 жовтня 2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн.
Із наведеного слідує, що умовами кредитного договору визначено строк дії договору та відсотки за користування кредитними коштами, зокрема, як пільговий період ( 28 днів) і відповідно, нарахування на цей період відсотків, так і строк кредитування ( 300 днів) і відповідно, відсотки за користування кредитом у даний строк.
У порушення умов кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором та додатковою угодою належним чином не виконала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку, з урахуванням сплачених відповідачкою коштів, станом на 26.04.2024 року становить 76 140,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 18 000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 58 140,00 грн.
Відповідач не заперечує той факт, що частково виконувала умови договору та додаткової угоди, що також підтверджується розрахунком заборгованості, із якого вбачається, що відповідачкою було сплачено 27 630,00 грн. на погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідачка прийняла і погодилась із умовами договору кредиту та додаткової угоди, і зазначене також підтверджує існування заборгованості перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Відповідачем розмір заборгованості в апеляційній скарзі не оскаржується і ОСОБА_1 не наведено власного розрахунку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь товариства заборгованості в загальному розмірі 76 140,00 грн.
Є необгрунтованими доводи скаржника, що при зверненні із даним позовом Товариство не врахувало положення ЗУ «Про захист прав споживачі» та відсутність передумов для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки умовами договору передбачені відсотки за користування коштами; договір підписано відповідачкою і будь -яких заперечень щодо цього висловлено не було.
Колегія суддів зауважує, що нарахування ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками здійснювалося на умовах та в сумах, погоджених сторонами, і після закінчення строку дії кредитного договору, заборгованість за відсотками не нараховувалася.
Також відхиляються доводи апеляційної скарги, що позивачем невірно встановлено строк нарахування відсотків за користування кредитними коштами та відсутність підстав для нарахування неустойки в період воєнного стану, оскільки нарахування відсотків здійснювалось згідно умов договору (п. 4.8, 10.1 та 4.12 договору), погоджених сторонами, а штрафні санкції у вигляді неустойки, ні розрахунок заборгованості, ні вимоги позовної заяви не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розгляду справи за відсутності відповідачки без підтвердження факту отримання нею повідомлень про судові засідання, що позбавило її можливості захистити свої права та інтереси, при тому, що судом не було взято до уваги відзив на позовну заяву, в якому були викладені обставини та докази про часткову сплату нею відсотків та тіла кредиту, колегія суддів виходить із наступного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно зі ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною сьомою статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що із даним позовом Товариство звернулось до суду через систему «Електронний суд» 17 липня 2024 року.
До позовної заяви було долучено докази про направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі і призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Роз'яснено відповідачу право на звернення до суду із відзивом на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу 06.08.2024, що підтверджується копією супровідного листа ( а.с. 64).
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач ОСОБА_1 отримала 29 серпня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 65).
Оскаржуване рішення суду було ухвалено 18 вересня 2024 року, тобто на 20 день після отримання відповідачем копії ували про відкриття провадження.
Відзив на позовну заяву подано до суду першої інстанції 30 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого для подання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дотримався норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надав строк для подання відзиву, проте, відповідачка відзив на позовну заяву подала з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження, клопотання про поновлення строку відзив не містить, тому відсутні підстави для скасування рішення суду з мотивів порушення судом норм процесуального права.
Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачкою.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков