Справа № 526/881/24 Номер провадження 22-ц/814/320/25Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
29 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати), -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485300:00:001:0467 за 2023 рік у розмірі 22479,02 грн.
Позовна заява мотивована тим , що відповідач в порушення строку та обов'язку , передбачених Договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2023 рік ( з 01 січня 2023 року по 07 листопада 2023 року). У зв'язку із вказаними обставинами відповідач також має понести додаткову відповідальність за невиконання свого зобов'язання передбачену пунктом 14 Договору , у вигляді пені 0,01% від несплаченої своєчасно суми за кожен день прострочення .
Через викладені обставини позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485300:00:001:0467 за 2023 рік у загальному розмірі 22 479,02 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2024 року позов позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) - задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320485300:00:001:0467) за 2023 рік у розмірі 22479,02 грн.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь держави судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211.20 грн.
В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач ТОВ «Агро-Край». Скарга мотивована тим , що з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» не погоджується в частині стягнення орендної плати, а також витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн., вважає її необґрунтованою, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що 09 грудня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ «Мрія» укладено договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка загальною площею 6,342 га, кадастровий номер 5320485300:00:001:0467, що розташована на території Плішивецької сільської ради. Згідно пункту 8 Договір укладено на 7 (сім) років. 02.01.2018 року Додатковою угодою до Договору оренди землі від 09.12.2015 року, зареєстрованого від 08.06.2016 року за № 14871379 внесено зміни щодо сторони Орендаря (новим орендарем є ТОВ «Агро-Край»), а також погоджено, що строк договірних відносин до 08 червня 2023 року. Пункт 4.2. Додаткової угоди передбачав, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 27310,69 грн. за рік оренди. З договірних відносин, що склалися між сторонами строк орендних відносин закінчився 08.06.2023, а тому, відповідно вимога Позивача щодо стягнення коштів орендної плати за період з 01.01.2023-07.11.2023 є неправомірною. Фактично договірні відносини між сторонами діяли 159 календарних днів, тому орендна плата має бути виплачена за цей період. Орендна плата на 159 днів (01.01.2023-08.06.2023) становить 9577,08 грн.
Окрім того, скаржник зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. У справі що переглядається , судом стягнуто суму , що є неспіврозмірною зі складністю справи, окрім того позивачем не надано доказів понесення відповідних витрат.
ТОВ «Агро-Край» просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2024 року, та ухвалити нове про часткове задовлення позовної заяви. Стягнути орендну плату за користування земельною ділянкою за період , що відповідає договірним умовам з 01.01.2023 по 08.06.2023 у розмірі 9577, 08 грн. Зменшити судові витрати на правничу допомогу адвоката до 2 000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.2020 року є власником земельної ділянки площею 6,3421 га.
09 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Мрія» укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,3421 га, кадастровий номер 5320485300:00:001:0467, яка розташована на території Плішивецької сільської ради.
Згідно п. 8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років . Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 02.01.2018 р. до договору оренди землі, зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар прийняв на себе права та обов'язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-край», орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 10% від нормативної грошової земельної ділянки, що складає 27310,69 грн за рік оренди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено та не спростовано відповідачем неналежність виконання останнім умов договору оренди землі в частині його оплатності, а саме, невнесення на користь позивача суми орендної плати за 2023 рік. Отже, до стягнення підлягає заборгованість по орендній платі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом частин 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2023 рік згідно Договору оренди землі.
Щодо посилань скаржника на необхідність зменшення суми орендної пати, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням строку дії договору , апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.
Так, пунктом 9 Договору оренди землі визначено домовленість сторін щодо орендної плати.
Зокрема , вказаний пункт Договору містить узгоджену сторонами суму орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Натомість, п.п. 4.2 Додаткової угоди , на який посилається скаржник в обґрунтування своєї апеляційної скарги , визначено терміни виконання умов договору в частині оплатності. Відтак , узгоджену сторонами умову , щодо сплати орендної плати в останній рік оренди, саме до закінчення терміну оренди , неможливо сприймати як можливість ТОВ «Агро-Край» здійснювати виплати орендної плати за неповний календарний рік.
Згідно змісту угод укладених між сторонами , строк договору оренди визначено в сім календарних років, по червень 2023 року. Відповідно, орендар мав сплачувати орендодавцеві плату за користування земельною ділянкою за кожен з семи календарних років. З урахуванням чого, оплата за календарний рік, який охоплював період з червня 2022 року по червень 2023 року, згідно умов п. 4.2 угоди мала бути проведена орендарем до закінчення терміну її дії , тобто до 08.06.2023.
Доказів укладення угод із іншими умовами щодо сум та термінів проведення оплати скаржником не надано, також не доведено й дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, що у свою чергу могло б слугувати підставою для часткового стягнення орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».
Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17, провадження № 61-17583св20).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми орендної плати за 2022-2023 роки в сумі - 22 479,02 грн .
Колегія суддів, також не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті133, частини другої статті137, пункту 1 частини другої статті141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться й витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьмастатті 141 ЦПК України).
Матеріали справи містять докази на доведення факту надання адвокатом Рой І. В. правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 , зокрема, договір про надання адвокатських послуг № б/н від 02.03.2024, додаткову угоду до нього від 02.03.2024, ордер серії ВІ № 1202038, а також акт виконаних робіт № 1 від 11.03.2024, які підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх вартість.
Враховуючи обсяг наданих правових послуг адвокатом Рой І. В. , період розгляду справи , апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи наявні докази, які є підставою для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 витрат за надання правової допомоги у розмірі 7000 грн.
Доказів неспівмірності таких витрат стороною відповідача не надано і обставин, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суду не доведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача є необґрунтованими не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим не заслуговують на увагу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов