Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3540/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М.
15 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/3540/23 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення
за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 березня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м.Житомирі,
У квітні 2023 року Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомиртеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за постачання теплової енергії в сумі 88 532,96 грн, яка складається із: 76 942 грн - основного боргу, 1 819,97 грн - трьох процентів річних, 9 770,99 грн - інфляційних нарахувань за період із 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2023 року.
Позов обґрунтований тим, що 13 жовтня 2017 року між КП «Житомиртеплокомуненерго» та ОСОБА_1 укладений договір на постачання теплової енергії №2047, відповідно до якого КП «Житомиртеплокомуненерго» постачає теплову енергію, а ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати її вартість у строки та на умовах, передбачених договором. Згідно з п.п.1 п.3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Теплова енергія оплачується безготівково на розрахунковий рахунок виконавця. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати. Всі платежі за надану теплову енергію, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, за її наявності, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі. Через порушення п.3.1 умов договору в період із жовтня 2021 року по січень 2023 року в споживача послуг утворилася заборгованість у сумі 76 942 грн, що підтверджується розрахунком, договором та рахунками. На початок жовтня 2021 року тариф на послугу з постачання теплової енергії становив 4 652,82 грн за 1 Гкал з урахуванням ПДВ, який був скоригований відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради від 08 жовтня 2021 року №1175. Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 04 листопада 2021 року №1288 був встановлений тариф на постачання теплової енергії у розмірі 6 456,73 грн/Гкал (із ПДВ), що передбачено п.п.3.2.1 п.3.2 відповідного рішення. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення. ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо оплати нарахувань за постачання теплової енергії не виконував, а тому повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач КП «Житомиртеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не врахував, що договором передбачена зміна тарифу та порядку розрахунків. Рішення щодо встановлених тарифів є публічною інформацією, яка перебуває у вільному доступі на інтернет ресурсах уповноважених органів, в рішенні щодо затвердження тарифу зазначена інформація про його структуру. В матеріалах справи наявні копії рішень Житомирської міської ради про встановлення тарифів, які судом першої інстанції також не досліджувалися. Відповідачу надавалася послуга з постачання теплової енергії за адресами: м.Житомир, бульвар Старий, буд.10, оф.17; м.Житомир, вул. Кафедральна, буд.4, оф.26; м.Житомир, АДРЕСА_2, оф.23. Вартість наданих відповідачу послуг із постачання теплової енергії за вказаними адресами складається із: нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у приміщенні, а саме, донарахування до мінімального споживання теплової енергії; постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби; плата за абонентське обслуговування. У кожному розрахунковому періоді упродовж опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалювальних приміщеннях, оснащених приладами обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалювальним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної (опалюваної площі) об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги, опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за Методикою. Тобто, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживання теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії. Згідно з даними вузла розподільного обліку відповідачем використаний обсяг теплової енергії менший, ніж обсяг теплової енергії, що розрахований згідно з мінімальною часткою середнього питомого споживання по будівлі та опалювальної площі нежитлових приміщень, а за таких обставин проведено донарахування обсягу теплової енергії до мінімального середнього обсягу. Нарахування за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, у зв'язку із введенням в експлуатацію будинкового приладу обліку теплової енергії, проведено згідно з його показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщень відповідача по всіх трьох приміщеннях. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення, що забезпечують опалення місць загального користування, належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, а тому відключення приміщень споживача від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення останнього від участі у загальних витратах, пов'язаних з утриманням спільного майна (правова позиція Верховного Суду в постанові від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18). Плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги з постачання теплової енергії. Абонентська плата включає, зокрема, такі витрати: укладення договору про надання комунальної послуги; здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами; нарахування та стягнення плати за спожиті комунальні послуги; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності); виконання інших функцій, пов'язаних із обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води). Також суд першої інстанції не досліджував питання причини пропуску відповідачем процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву. Відзив ОСОБА_1 на позовну заяву до КП «Житомиртеплокомуненерго» не надходив та у матеріалах справи відсутні докази направлення відзиву на позов на адресу позивача, а тому позивач не надав свої заперечень на аргументи, які наведені відповідачем у відзиві на позов.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача КП «Житомиртеплокомуненерго» Кімак З.К. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Свинарчук А.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з розрахунку нарахувань за період із жовтня 2021 року по січень 2023 року не вбачається, за якою саме із адрес, передбачених договором від 13 жовтня 2017 року №2047 та додатковими угодами до нього, виникла заборгованість, у договорі передбачена вартість 1 435,21 грн, а доказів того, що вносилися зміни до договору не надано, акти перевірки лічильника теплової енергії систем опалення: від 21 квітня 2022 року та від 17 жовтня 2022 року по АДРЕСА_1 ; від 21 квітня 2022 року, від 07 жовтня 2022 року, від 17 квітня 2023 року по АДРЕСА_2 ; від 21 квітня 2022 року, від 07 жовтня 2022 року, від 17 квітня 2023 року по АДРЕСА_3 складені у присутності представників КП «Житомиртеплокомуненерго» та споживача ОСОБА_1 , із яких убачається, що відповідачем не здійснювалося споживання послуг, окрім як за адресою: АДРЕСА_1 , де різниця споживання у 0,002 гКал, а тому дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості в сумі 76 942 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погодитися із такими висновками суду першої інстанції не може з мотивів.
Зі змісту ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, постачання теплової енергії.
За правилами п.3 частин другої ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг є: з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Згідно з п.1 частини першої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до положень п.п.1 та 5 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною першою ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За правилами ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.6 частини першої ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (виконавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (споживач) укладений договір №2047 на постачання теплової енергії (далі - договір) (а.с.5-8). За умовами цього договору виконавець зобов'язався своєчасно та відповідної якості постачати теплову енергію, а споживач зобов'язався своєчасно проводити її оплату за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктами 2.1 та 2.3 вказаного вище договору передбачено, що тарифи за теплову енергію на дату укладення договору становлять: для другої групи споживачів: 1 435,21 грн за одну Гкал (без ПДВ). Плата за надану теплову енергію при наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і відведення.
Відповідно до характеристики об'єктами споживання теплової енергії є: приміщення магазину АДРЕСА_2 , розрахункове теплове навантаження, Гкал/год - 0,0029. Нарахування за спожиту теплову енергію проводиться згідно з показників індивідуального лічильника обліку ТЕ.
Між Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради та фізичною особою ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року укладена додаткова угода №1 до договору від 13 жовтня 2017 року №2047, за змістом якої сторони розділ 2 договору на постачання теплової енергії «Тарифи на теплову енергію» доповнили п.2.5, який виклали в наступній редакції: «плата за опалення місць загального користування нараховується відповідно до наказу №359 від 31 жовтня 2006 року «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх користування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 року» (а.с.9).
Відповідно до додаткової угоди №2 від 01 жовтня 2019 року до договору від 13 жовтня 2017 року №2047 на постачання теплової енергії, укладеної між КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради та фізичною особою ОСОБА_1 , змінено пункт «Характеристика об'єктів споживача теплової енергії» розділу 2 та включено з 01 серпня 2019 року в перелік об'єктів приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Розрахункове теплове навантаження, Гкал/год - 0,0025. Нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно з показників індивідуального лічильника ТЕ пропорційно займаної площі (а.с.10).
01 жовтня 2020 року між КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради та фізичною особою ОСОБА_1 укладена додаткова угода №3 до договору від 13 жовтня 2017 року №2047 на постачання теплової енергії, відповідно до якої змінено пункт «Характеристика об'єктів споживача теплової енергії» розділу 2 та включено з 01 жовтня 2020 року в перелік об'єктів приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Розрахункове теплове навантаження, Гкал/год - 0,0039. Нарахування за спожиту теплову енергію проводиться згідно з показників індивідуального лічильника ТЕ (а.с.11).
Розрахунком нарахувань і оплати підтверджується, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за постачання теплової енергії на загальну суму 76 942 грн за період із жовтня 2021 року по січень 2023 року (а.с.12).
Із актів перевірки лічильників теплової енергії систем опалення прослідковується, що: в приміщенні по АДРЕСА_1 : акт від 21 квітня 2022 року - показники Е - 0 гКал, акт від 17 жовтня 2022 року - показники Е - 0 гКал, акт від 17 квітня 2023 року - показники Е - 0,002 гКал; в приміщенні по АДРЕСА_2 : акт від 21 квітня 2022 року - показники Е - 0 гКал, акт від 07 жовтня 2022 року - показники Е - 0 гКал; акт від 17 квітня 2023 року - показники Е - 0 гКал; в приміщенні по АДРЕСА_3 : акт від 21 квітня 2022 року - показники №1 Е - 0,368 гКал, №2 Е - 0,068 гКал; акт від 07 жовтня 2022 року - показники №1 Е - 0,368 гКал, №2 Е - 0,068 гКал; акт від 17 квітня 2023 року - показники №1 Е - 0,368 гКал, №2 Е - 0,068 гКал (а.с.60-68).
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315 у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Методика).
У п.6 розділу ІІІ Методики зазначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI,VIІІ цієї Методики.
Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії (п.1 розділу VI Методики).
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за формулою 32 Методики (п.2 розділу VI Методики).
Отже, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку споживачу здійснюється донарахування обсягу спожитої теплової енергії до мінімального споживання відповідно до Методики.
Оскільки згідно з даними вузла розподільного обліку обсяг теплової енергії, використаний відповідачем на опалення трьох приміщень за розрахунковий період менший обсягу теплової енергії, розрахованого виконавцем згідно з мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по будівлі та опалювальної площі приміщень, то позивач відповідно до Методики на законних підставах здійснював відповідачу донарахування обсягів теплової енергії до мінімального середнього обсягу, а висновки суду першої інстанції з цього приводу не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та умовах договору.
Окрім того, відповідно до частини другої ст.382 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.
Пунктом 6 частини другої ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціювання внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 висловлена правова позиція про те, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення, що забезпечують опалення місць загального користування належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, а тому відключення приміщення (квартири) споживача від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення його від участі у загальних витратах, пов'язаних з утриманням спільного майна.
За таких обставин, нарахування позивачем за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, у зв'язку із введенням в експлуатацію будинкового приладу обліку теплової енергії, здійснено виконавцем згідно з показниками пропорційно до опалюваній площі (об'єму) трьох приміщень відповідача правомірно, а висновки суду першої інстанції з цього приводу є помилковими.
Також виконавець законно нараховував плату за абонентське обслуговування, що є платежем, який ОСОБА_1 має сплачувати виконавцю послуг за наступні витрати: укладення договору на постання теплової енергії та додатків до нього, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги тощо.
За положеннями ст.8 Закону України «Про теплопостачання» виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Із долучених до матеріалів справи рахунків на оплату послуги з постачання теплової енергії слідує, що за трьома приміщеннями ОСОБА_1 правомірно включався платіж за донарахування до мінімальної норми споживання, плата на загальнобудинкові потреби на опалення та плата за абонентське обслуговування (а.с.15-30), що відповідає вимогам Методики та нормам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 76 942 грн за період із 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2023 року, яка підлягає до стягнення.
Також КП «Житомиртеплокомуненерго» просить стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 1 819,97 грн та інфляційні нарахування в сумі 9 770,99 грн за період із 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2023 року.
Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. В пункті 2 цієї постанови вказано, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, за положеннями ст.625 ЦК України до стягнення підлягають три процента річних в сумі 129,10 грн та інфляційні нарахування в сумі 390,91 грн за період із 01 жовтня 2021 по 23 лютого 2022 року, а за період після 24 лютого 2022 року по 01 лютого 2023 року нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань було заборонено.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову, яким стягується з відповідача на користь позивача заборгованість за постачання теплової енергії по трьом приміщенням в сумі 76 942 грн за період із 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2023 року, а також - три проценти річних в сумі 129,10 грн та інфляційні нарахування в сумі 390,91 грн за період із 01 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, що складає загальну суму 77 462,01 грн. У стягненні решти трьох процентів річних та інфляційних нарахувань у загальній сумі 11 070,95 грн за період із 24 лютого 2022 року по 01 лютого 2023 року відмовляється за безпідставністю.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права щодо відзиву на позовну заяву не відноситься до обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому на висновки суду апеляційної інстанції не впливає, враховуючи викладене вище.
У силу приписів ст.141 ЦПК України, оскільки позов та апеляційна скарга задовольняються частково, то судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 871,25 грн (6 710*87,50/100).
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за постачання теплової енергії в сумі 77 462 грн 01 коп. за період із 01 жовтня 2021 року по 01 лютого 2023 року та 5 871 грн 25 коп. судового збору.
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: