Справа № 161/13978/24 Провадження №11-кп/802/116/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024030580001728 від 15.05.2024 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Веселе Луцького району Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, зокрема:
- 08.06.2005 року вироком Луцького міського суду Волинської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 18.12.2008 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Звільнений по відбуттю строку покарання 01.10.2013 року;
- 23.06.2014 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 17.03.2016 року на підставі ст. 72 ч. 5 КК України, зараховано в строк з 28.05.2014 по 26.08.2014. Звільнений по відбуттю строку покарання 27.02.2019 року;
- 04.06.2019 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Звільнений по відбуттю строку покарання 07.10.2020 року;
- 29.03.2021 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.09.2021 року на підставі ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
-18.08.2022 року вироком Маневицького районного суду Волинської області за ч. 2 ст. 391, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць. Звільнений по відбуттю строку покарання 18.09.2023,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 залишено попередній у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу.
Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 14 травня 2024 року близько 20 години 55 хвилин, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3684-IX від 08.05.2024, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи поблизу під'їзду №4 будинку АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав належний ОСОБА_9 велосипед марки «Fischer», вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/103-24/7021-ТВ від 30.05.2024 складає 4016 гривень 67 копійок, чим завдав потерпілій майнову шкоду на вказану вище суму.
Таким чином, ОСОБА_8 інкримінується таємне викрадення чужого майна, в тому числі вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений оскаржує вирок у зв'язку із невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що тяжко хворіє і в місцях позбавлення волі не буде мати можливості отримувати якісну медичну допомогу. Також вказує, що став на шлях виправлення, щиро розкаявся у вчиненому, протягом довгого часу не вчиняє будь-яких правопорушень, а тому наявні підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням. Просить оскаржений вирок змінити та призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник в судове засідання не з'явилися, про час та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяв про причини неприбуття чи про відкладення судового розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
Враховуючи, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою обвинуваченого, тобто не порушується питання про погіршення становища останнього, колегія суддів вважає за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, яка вважала апеляційну скаргу безпідставною та не заперечувала проти здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК України є правильними. При цьому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції. Діям обвинуваченого дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Водночас, обвинувачений у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі винного внаслідок суворості і, відповідно вважає, що є цілком законні підстави для застосування положень ст. 75 КК України.
Проте такі його доводи не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказані вимоги Закону були повністю дотримані судом першої інстанції.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про його особу. При цьому, судом наведено переконливі доводи про неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд правильно відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків, незадовільний стан здоров'я.
До обтяжуючих покарання обставин, судом віднесено рецидив злочину.
Крім того, місцевий суд призначаючи покарання обвинуваченому врахував, що з урахуванням положень ст. 12 КК України, вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про його особу, який усвідомив незаконність вчинених ним дій, у вчиненому щиро розкаявся, дав детальні та вичерпні показання щодо обставин їх вчинення, завдані збитки відшкодовані шляхом повернення викраденого майна, потерпіла сторона претензій матеріального та морального характеру не має, при цьому, він має постійне місце проживання та реєстрації, інформації про негативну характеристику матеріали провадження не містять, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, що, на думку суду, в своїй сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Взято до уваги судом першої інстанції і те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення в тому числі аналогічних злочинів проти власності, відбував реальну міру покарання, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку.
Разом з тим, з огляду на наведене судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що виправлення ОСОБА_7 можливо за умови призначення, на підставі ст. 69 КК України, більш м'якого покарання, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, яке необхідно відбувати реально.
Призначене обвинуваченому покарання, на думку апеляційного суду, повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , попередження вчинення ним нових злочинів, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Таким чином, підстав для зміни вироку та застосування інституту умовного звільнення, передбаченого ст.ст. 75, 76 КК України, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
Не є також обґрунтованою підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання і та обставина, що обвинувачений вказує про наявність серйозного захворювання, оскільки суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, і саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, яке на думку колегії суддів, у разі призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, не буде відповідати таким засадам та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів. Окрім того, в матеріалах кримінального провадження наявна медична виписка про наявність в ОСОБА_7 хронічного захворювання, однак відсутні відомості про неможливість перебування останнього в умовах установ виконання покарання у зв'язку з тяжким станом здоров'я.
Таким чином, усі доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі і наведені під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони були повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Зважаючи на наведене, апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а оскаржений вирок стосовно ОСОБА_7 - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий:
Судді: