Справа №760/24144/24 2/760/3530/25
21 січня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у сумі 186 863,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» кредитні договори № 17062-11/2023, № 15419-11/2023, № 10937-11/2023, які підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
21 березня 2024 року між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 21032024 за яким позивачу відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 17062-11/2023 у сумі 25650 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 19650,00 грн. - заборгованість по відсотках; кредитним договором № 15419-11/2023 у сумі 41450,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 31450,00 грн. - заборгованість по відсотках.
29 квітня 2024 року між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 29042024 за яким позивачу відповідно до Реєстру боржників від 29.04.2024 передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 10937-11/2023 у сумі 9450 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 7450,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Також 26.11.2023 відповідач уклав з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» кредитний договір № 128813, який підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
28 березня 2024 року між позивачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» укладено договір факторингу № 28032024 за яким, відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024, передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 128813 у сумі 18193,29 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 12593,29 грн. - заборгованість по відсотках; 600,00 грн. - заборгованість по комісії.
Також відповідач уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договори позики № 76225687 від 22.09.2023, № 4942765 від 09.10.2023, які підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
14 червня 2021 року між позивачем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21 за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договорами позики № 76225687, № 4942765 відповідно до Реєстру боржників №22, №23 від 11.04.2024. Так, було передано право вимоги:
- за договором позики № 76225687 у сумі 18470,61 грн., з яких: 4186,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 14284,36 грн. - заборгованість по відсотках;
- за договором позики № 4942765 у сумі 18470,61 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 17450,00 грн. - заборгованість по відсотках
16 листопада 2023 року відповідачем укладено кредитний договір № 08865-11/2023 з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», який підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
29 квітня 2024 року між позивачем та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу № 29042024-1 за яким, відповідно до Реєстру боржників від 29.04.2024, передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 08865-11/2023 у сумі 51200 грн., з яких : 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 41200 грн. - заборгованість по відсотках.
Таким чином, за твердженням позивача, до нього перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 186 863,90 грн.
З огляду на те, що вказана заборгованість залишається не погашеною, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду 14.11.2024, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів (первинних документів), які б підтвердили отримання нею кредитних коштів за договорами наведеними у позові. Звертає увагу, що в наданих позивачем доказах (договорах , паспортах споживчого кредиту) взагалі відсутні реквізити платіжної картки відповідача, що також підтверджує відсутність можливості здійснити перерахування коштів на рахунок відповідача. З огляду на вказане відповідач стверджує, що не отримувала коштів за переліченими позивачем договорами.
У судове засідання 14.11.2024 представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У позові заявлено клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності. Відповідач також не з'явився у судове засідання, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
У зв'язку із не явкою сторін, судове засідання було відкладено на 21.01.2025.
23 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якій останній вказує, що первинні документи у нього відсутні, так як вони залишились у первинних кредиторів і позивач не володіє доказами перерахування коштів за вказаними кредитними договорами. На думку позивача, так як зарахування коштів на банківські рахунки є банківською таємницею, відповідач повинен надати виписки з належних йому платіжних карток щоб спростувати твердження позивача. На думку позивача сукупність доказів доводить правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості.
Враховуючи, що представники сторін не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог
ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено кредитні договори № 17062-11/2023 від 12.11.2023, № 15419-11/2023 від 11.11.2023, № 10937-11/2023 від 08.11.2023. Стороною у вказаних договорах вказано ОСОБА_1 ; договори підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
21 березня 2024 між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 21032024 за яким позивачу відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 17062-11/2023 у сумі 25650 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 19650,00 грн. - заборгованість по відсотках; кредитним договором № 15419-11/2023 у сумі 41450,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 31450,00 грн. - заборгованість по відсотках.
29 квітня 2024 року між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 29042024 за яким позивачу відповідно до Реєстру боржників від 29.04.2024 передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 10937-11/2023 у сумі 9450 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 7450,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Також 26.11.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» укладено кредитний договір № 128813. Стороною у вказаному договорі вказано ОСОБА_1 ; договори підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
28 березня 2024 року між позивачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» укладено договір факторингу № 28032024 за яким, відповідно до Реєстру боржників від 28.03.2024, передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 128813 у сумі 18193,29 грн., з яких : 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 12593,29 грн. - заборгованість по відсотках; 600,00 грн. - заборгованість по комісії.
Також ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договори позики № 76225687 від 22.09.2023, № 4942765 від 09.10.2023. Стороною у вказаних договорах вказано ОСОБА_1 ; договори підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
14 червня 2021 року між позивачем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21 за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договорами позики № 76225687, № 4942765 відповідно до Реєстру боржників №22, №23 від 11.04.2024. Так, було передано право вимоги:
- за договором позики № 76225687 у сумі 18470,61 грн., з яких: 4186,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 14284,36 грн. - заборгованість по відсотках;
- за договором позики № 4942765 у сумі 18470,61 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 17450,00 грн. - заборгованість по відсотках
16 листопада 2023 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено кредитний договір № 08865-11/2023. з, який підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Стороною у вказаному договорі вказано ОСОБА_1 ; договори підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
29 квітня 2024 року між позивачем та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір факторингу № 29042024-1 за яким, відповідно до Реєстру боржників від 29.04.2024, передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача. Так, було передано право вимоги за кредитним договором № 08865-11/2023 у сумі 51200 грн., з яких : 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредита, 41200 грн. - заборгованість по відсотках.
Таким чином, за твердженням позивача, до нього перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму заборгованості 186 863,90 грн., які позивач вимагає стягнути з відповідача.
Також судом встановлено, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування коштів за вказаними кредитними договорами на рахунок відповідача.
У поданому відзиві відповідач стверджує, що коштів за вказаними договорами вона не отримувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Отже, платіжні документи про перерахування коштів, виписки за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року в справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року в справі № 209/3046/20, від 26.10.2022 року в справі № 333/5483/20 та інших.
Розрахунок заборгованості, який надає та на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, платіжних документів про перерахування коштів за кредитними договорами на рахунок відповідача, виписки за картковим рахунком відповідача, тощо, позивачем суду надано не було, а тому суд, дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення.
У зв'язку з вказаним, суд позбавлений можливості встановити факт видачу відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останнім грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, доказування є обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги. Доведення наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.
При цьому суд звертає увагу, що розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору. Розрахунок заборгованості, який наданий, може бути оцінений в сукупності із випискою по рахунку коштів, однак такого позивачем до суду надано не було.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право на пред'явлення будь-якої вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року в справі № 61-28582ск18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись вказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 31.01.2025.
Відомості про сторони:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Майстренко