СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1109/25
ун. № 759/22160/24
17 лютого 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом Об'єднання багатоквартирного будинку «Осіння 71» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
22.10.2024 р. позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 109 123,13 грн та витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.09.2024 року створено ОСББ «Осіння 71» та 13.03.2024 року та було обрано головою правління ОСОБА_1 , органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. До компетенції правління належить, зокрема розпорядження коштами, відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису. Правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. Голова правління на виконання своїх повноважень має право розпоряджатися коштами відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів, відкриває і закриває рахунки а банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи. При цьому згідно р.п.5,6 Розділу ІV статуту кошти витрачаються правлінням згідно з кошторисами, затвердженими загальними зборами співвласників та окремими рішеннями загальних зборів співвласників. При цьому, забороняється розподіл отриманих об'єднанням доходів або їх частини серед співвласників, працівників об'єднання, членів органів управління та інших осіб. 18.09.2024 року відповідача звільнено з посади голови правління та 19.09.2024 року вибрано голову правління Хордаєва О.В . При цьому 19.09.2024 року після проведення аналізу бухгалтерської документації, було встановлено, що відповідач в період з 29.03.2024 року по 31.08.2024 року використав готівкові кошти, отримані як внески на утримання багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Осіння, 71 без неналежного підтвердження первинними фінансовими документами та без достатніх правових підстав для здійснення таких витрат. Також за період з 08.04.2024 року по 31.08.2024 рік із поточного рахунку ОСББ «Осінній 71» за платіжними інструкціями цього об'єднання №№ 13, 4, 2 було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Київські енергетичні послуги» суму коштів в розмірі 45 020,88 грн., однак вказані кошти були перераховані відповідачем без належного підтвердження первинними документами та без достатніх підстав.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 р. розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с.36-37).
Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
14.11.2024 року відповідачем подано відзив, що сформований в системі «Електронний суд» на позовну заяву, у якому просить задоволенні позовних вимог відмовити, та стягнути судові витрати на правничу допомогу посилаючись на те, що протоколом №02-02/24 від 14.02.2024 року загальних зборів ОСББ «Осіння 71» вирішено виплачувати голові правління винагороду за виконання, покладених на нього обов'язків, в розмірі 12 100, 00 грн. щомісячно Відтак, твердження позивача, про те, що у ОСОБА_1 не було жодних правових підстав для перерахування грошових коштів з карткового рахунку ОСББ «Осіння 71» на банківську карту Відповідача, а також те, що ОСББ «Осіння 71» не приймало рішення про виплату винагороди є повністю безпідставним. Також зазначив, що загальна сума, що перерахована з банківського рахунку ОСББ «Осіння 71» на банківську карту відповідача за період, протягом якого останній був головою правління (керівником) ОСББ «Осіння 71» з 13.09.2024 року по 18.09.2024 року протягом 8 місяців становить - 63 536 грн., оскільки згідно з протоколом №02-02/24 від 14.02.2024 року загальних зборів ОСББ «Осіння 71» було вирішено встановити винагороду голові правління (керівнику) ОСББ «Осіння 71» в розмірі 12 100, 00 грн. щомісячно, таким чином, сума винагороди за зазначений період (вісім місяців) повинна була скласти - 96 800, 00 грн. При цьому, відповідачем було перераховано з банківського рахунку ОСББ «Осіння 71» на власну банківську карту 63 536 грн., що є менше, ніж сума, котра мала би бути виплачена як винагорода за виконання обов'язків голови правління ОСББ «Осіння 71». Також відповідач не погоджується із вимогою позивача щодо суми заборгованості у розмірі 45 020, 88 грн, які на думку позивача були перераховані відповідачем з банківського рахунку ОСББ «Осіння 71» на поточний рахунок ТОВ «Київські енергетичні мережі» без належного підтвердження первинними фінансовими документами та без достатніх підтверджуючих правових підстав, при цьому позивач не наводить жодних документів, які б підтверджували у чому полягає відсутність правових підстав для оплати, а тому сама по собі відсутність аргументації уже доводить безпідставність таких вимог. Відповідач також зазначив, що у позовній заяві про розірвання договору з ТОВ «Київські енергетичні послуги», про ненадання послуг чи щось подібне не йдеться. Більше того, усі документи, а самк договори, квитанції, протоколи тощо на разі знаходяться в голови правління, що звернувся до суду Відтак, якщо грошові кошти були перераховані відповідачем на поточний рахунок
TOB «Київські енергетичні послуги» за оплату наданих послуг, то не можливо зрозуміти у чому на думку позивача протиправність так дій з боку відповідача. Позивач просить суд стягнути заборгованість, але грошові кошти в загальному розмірі 45 020, 88 грн. перераховані не на особистий рахунок ОСОБА_1 , а на поточний рахунок ТОВ «Київські енергетичні послуги». Яким чином, позивач бачить можливість стягнути грошові кошти з відповідача абсолютно не зрозуміло.
18.11.2024 року позивачем подано відповідь на відзив, що сформований в системі «Електронний суд» в якому зазначив, що протокол №02-02/24 від 14.02.2024 року на який посилається відповідач у відзиві відсутній у документації, а тому його фактично не існує, також не вбачається жодної інформації щодо номерів квартир, прізвищ співвласників, а також документів, які підтверджують повноваження осіб на участь у голосуванні від імені співвласників, а відтак даний протокол є нікчемний та немає юридичної сили. При цьому, протокол підписаний лише головою зборів та секретарем, що не забезпечує достовірності цього документа. Відповідно до зазначених норм Закону, протокол має підтверджувати дійсність рішень, прийнятих більшістю голосів співвласників. Однак наданий протокол не містить доказів того, що співвласники були належним чином ознайомлені із рішеннями та що вони дійсно голосували за затвердження заробітної плати відповідача, а тому дії відповідача щодо перерахування коштів з банківського рахунку ОСББ «Осіння 71» на його особисту банківську картку в загальній сумі 63 536,00 грн. без укладення трудового договору, без сплати податків та інших обов?язкових платежів, суперечать вимогам чинного законодавства України. Також позивач зазначив, що ОСББ «Осіння 71» у період з 01.01.2024 року по сьогоднішній день не укладало та не має чинного договору про постачання електричної енергії з ТОВ «Київські енергетичні послуги», а тому твердження відповідача про сплату ним коштів на рахунок ТОВ «Київські енергетичні послуги» є бездставними.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті З ЦПК України).
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та / або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово- правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Такий правовий висновок викладений у декількох постановах Великої Палати Верховного Суду (від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 922/80/18 та інших).
У відповідності з п. 8.29. постанови від 01 лютого 2022 року по справі № 910/5179/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСББ «Осіння 71» просило стягнути з відповідача грошові кошти, оскільки ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови правління ОСББ «Осіння 71» на підставі протоколу №1 від 13.02.2024 року засідання правління ОСББ «Осіння 71» та 18.09.2024 року за результатами зборів правління оформлених протоколом №1 відповідача звільнено з посади, здійснював свої повноваження, зокрема, щодо перерахунку коштів на свій рахунок, як винагороду за свою роботу на загальну суму 63 536,00 грн, з чим позивач не погоджується, вважає що відповідач привласнив кошти собі без належного підтвердження фінансовими документами, а також здійснював переказ коштів на рахунок ТОВ Київські енергетичні послуги», як за оплату наданих послуг, що складає 45 020,88 грн, проте позивач зазначає, що ОСББ «Осіння 71» не укладало жодних договорів про надання відповідних послуг ТОВ Київські енергетичні послуги», внаслідок чого позивач вважає, що відповідач як голова правління вчиняв неправомірні дії.
Таким чином, оскільки спір по даній справі пов'язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентними органами рішень щодо управління майном співвласників багатоквартирного будинку, суд приходить до висновку про наявність ознак корпоративності спору у цій справі, а тому існують підстави для закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 12 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Отже, проаналізувавши предмет, характер спору та фактичний суб'єктний склад сторін, суд приходить до висновку про те, що спір у цій справі є господарським і віднесений у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.
Доказів протилежного суду не надано.
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених вимог, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цими вимогами до відповідного господарського суду, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.
Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується ст. 142 ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).
Закриваючи провадження по даній справі, суд не встановив факту зловживання позивачем його процесуальними правами. Закриття провадження у даній не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції, тому підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у відповідності з ч. 5 ст. 142 ЦПК України відсутні.
Крім зазначеного, процесуальний закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених позивачем, у результаті закриття провадження.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування сторонам витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 20 ГПК України, ст.ст. 19, 255, 256, 260, 353-355 ЦПК України, суд,-
Провадження по справі Об'єднання багатоквартирного будинку «Осіння 71» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ключник А.С.