СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/12/25
ун. № 759/6113/23
09 січня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Хвостенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дрижко Тетяни Миколаївни, державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни на дії чи бездіяльність державного виконавця, -
ОСОБА_1 , через електронний суд звернулась до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою у якій просить:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дрижко Тетяни Миколаївни щодо складання довідки №11322 від 09.02.2024 року заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні No НОМЕР_1 за період з 27.11.2017 року по 01.02.2024 року;
- зобов'язати головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Ларису Миколаївну здійснити у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 перерахунок аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи із 05.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано 23.05.2023 року виконавчий лист No 759/6113/23;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дрижко Тетяни Миколаївни в частині винесення постанови від 13.02.2024 року про скасування виконавчого документу, за результатами розгляду Постанови начальника Відділу про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.02.2024 року (в матеріалах виконавчого провадження відсутня) якою скасовано Постанову про накладення штрафу від 25.01.2024 року та скасувати Постанову від 13 лютого 2024 року про скасування виконавчого документу.
Вказана скарга мотивована тим, що на виконанні у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження НОМЕР_2 на примусове виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року у справі №759/6113/23 яким збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи із 05.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до розрахунку заборгованості від 06.10.2023 року зі сплати аліментів по виконавчому провадженюю НОМЕР_2 її розмір складав 82207, 99 грн. 12.01.2024 року головним державним виконавцем Вишеневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9м. Київ) Міщенко Л.М., прийнято постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні НОМЕР_2, якою за утоворення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповвдних платежів за два роки, накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь стягувача у розмірі 28096, 34 грн. В період січень-лютий 2024 року боржник ОСОБА_2 звернувся до Вишневого ВДВС з проханням зідйснити перерахунок заборгованоств та долучити чеки. Стягувач вважає такі дії свідомим ухиленням від сплати аліментів у передбачений законом порядку та кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12024116450000015 від 20.01.2024 року, тому подала до Вишневого ВДВС заяву, в якій зазначила, що кошти зазначені боржником не отримувала і не могла отримати, оскільки стягнення аліментів відбувається в примусовому порякуд, а не в добровільному. Також зазначила, що на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Центрального МУМЮ (м. Київ) знаходиться виконавчий лист від 15.06.2018 року №369/13115/17 Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання в твердій грошовій сумі і розмірі 500, 00 грн., де заборгованість також присутня. Однак, листом №11322 від 13.02.2024 року за підписом начальника відділу Перепилиці А. було направлено розрахунок №11322 від 09.02.2024 року заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_2, згідно якого сума заборгованості за період з 27.11.2017 року по 01.02.2024 року суттєво зменшилась та складає 41068, 89 грн.., індексація 14754, 00 грн. 13.02.2024 року старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністкрства юстиції (м. Київ) Дрижко Т.М. безпідставно прийнято постанову про скасування виконавчого документу, за результатами розгляду постанови начальника відділу про результати перевірки законності виконавочго провадження від 12.02.2024 року якою скасовано постанову про накладення штрафу від 25.01.2024 року. Скаржник заперечує про наявність належним чином виплат аліментів боржника, які включені державним виконавцем до розрахунку.
Сторони будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Скаржник направила заяву до суду про розгляд скарги за її відсутності. Водночас, від представника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін.
Дослідивши матеріали скарги та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд дійшов наступних висновків.
Києво-Святошинським районним судом Київської області 15.06.2018 року видано виконавчий лист у справі №369/13115/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , в розмірі 1000 грн. та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, щомісячно в розмірі 500 грн.
Постановою державно виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Примак К.В. від 20.06.2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №369/13115/17 від 15.06.2018 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , щомісчно аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірві 1000 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 27.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру алемінтів на утримання неповнолітньої дитини задоволено, збільшено розмірі аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на уористь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_3 і до досятгнення ОСОБА_3 повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.10.2023 року НОМЕР_2, заборгованість борнжника ОСОБА_2 з 27.11.2017 року по 01.10.2023 року складає 82207, 99 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати алміентів від 09.02.2024 року №11322, заборгованість ОСОБА_2 з 27.11.2017 року по 01.02.2024 року складає 14764, 00 грн.
З вказаного розрахунку вбачається, що державним виконавцем зараховано в рахунок сплати аліментів по спірному виконавчому провадженні зараховано на підставі квитанцій наданих боржником: 30.04.2018 - 2000, 00 грн., 31.08.2018 - 2000, 00 гр.н., 31.10.2018 - 1000, 00 грн., 30.11.2018 - 5000, 00 грн., 31.10.2019 - 3000, 00 грн., 301.11.2019 - 3000, 00 грн., 30.04.2020 - 3000, 00 грн., 31.10.2020 - 3000, 00 грн., 31.10.2020 - 3000, 00 грн., 31.03.2021 - 4999, 00 грн., 30.09.2021 - 2000, 00 грн., 31.01.2022 - 4000, 00 грн., 30.06.2022 - 4001, 00 грн., 31.07.2022 - 9000, 00 грн., 30.09.2022 - 6000, 00 грн., 31.01.2023 - 4000, 00 грн., 30.04.2023 - 3000, 00 грн., 31.01.2024 - 4900, 00 грн.
Скаржник ОСОБА_1 зазначає, що вказані кошти не отримувала і отримати не могла, осквльки стягнення аліментів відбувається в примусовому, а не добровільному порядку, виключно в межах виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Дрижко Т.М. від 13.02.2024 року скасовано процесуальний документ у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Відповідно до вказаної постанови, 12.02.2024 року начальником було здійснено перевірку законості виконавчого провадження, керуючись абз. 4 ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» скасовано документ «Постанова про накладення штрафу» від 25.01.2024 року.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За змістом частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
У межах розгляду скарги суд оцінює відповідність чи невідповідність дій виконавця Закону України «Про виконавче провадження» та іншим нормативним актам.
За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилається на те, що сформований головним державним виконавцем Міщенко Л.М. розрахунок заборгованості аліментів по виконавчому листу №369/13115/17 від 09.02.2024 року № 11322 є неправомірним, оскільки в ньому враховано суму грошових коштів (в загальному 49000, 00 грн.), які вона не отримувала та не могла отримувати.
Відповідно до розрахунку заборгованості за аліментами, складеного головним державним виконавцем сплата Іванченком Г.Г. на користь ОСОБА_1 вказаних сум підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, відповідними копіями квитанції.
Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась із періодичністю.
Будь-яких доказів на спростування мети сплати боржником вказаних коштів, скаржником не надано.
Вказане свідчить про наявність у діях виконавця правових підстав для зарахування зазначених грошових коштів у рахунок сплати аліментів ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 25 січня 2023 року в справі № 707/999/21.
З урахуванням наведеного, зазначені скаржником обставини про те, що виконавець здійснив невірний розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням з виконання виконавчого листа, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Таким чином, на основі повного та всебічного дослідження доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд не вбачає порушень прав скаржника державними виконавцями та не знаходить підстав для визнання неправомірним їх дій та зобов'язання зійснити перерахунок у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Отже, дії старшого державного виконавця під час здійснення виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, здійснені ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Окрім того, згідно ч.2,3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права, суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувальні рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Зазначеною нормою процесуального права не передбачено повноважень суду на скасування, в рамках розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця, рішень виконавця, а тому вимога скаржника про скасування постанови від 13.02.2024 року про скасування процесуального документу не підлягає також задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що вимоги скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 447, 448, 450 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дрижко Тетяни Миколаївни, державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни на дії чи бездіяльність державного виконавця- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Журибеда