Справа № 291/972/23
Провадження №2/291/25/25
іменем України
13 лютого 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Вчорайшенської сільської ради
про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вчорайшенської сільської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її батько, ОСОБА_2 , 30.09.1993 року склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все його майно та житловий будинок з господарськими будівлями що знаходиться в АДРЕСА_1 , та все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в рівних частках. Брат позивача, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємці визначені у заповіті, успадкували спадщину, що охоплена заповітом, а саме житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивачки, ОСОБА_6 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , брат позивачки після смерті батька ОСОБА_2 успадкував майно, на яке видано свідоцтво, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,03 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда», с.Роставиця Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0210096, виданого Ружинською районною державною адміністрацією 09.04.1997 року та зареєстрованого 09.04.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №478. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер. Позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 на земельну частку (пай), оскільки інші брат та сестра, як зазначено вище померли раніше за ОСОБА_4 , інших спадкоємців за заповітом чи за законом не має. Про наявність спадкового майна позивач не знала, так як ніхто про це не повідомляв, випадково дізналася лише в червні 2023 року. Із заявою про прийняття спадщини після смерті брата не зверталась в силу вищевказаних обставин.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.07.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском встановлення законом строку для прийняття спадщини.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів та доводів, що викладені в позові та просила їх задовольнити.
Відповідач, Вчорайшенська сільська рада в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду, подали заяву, відповідно до якої просили здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують щодо задоволення позовних вимог, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.
Згідно частини третьої статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно доч.1,ч.2 ч.4ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі,зазначивши проце в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи необмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Досліджуючи заяву відповідача подану до суду 24.01.2025 року, в якій відповідач просить здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують щодо задоволення позовних вимог, при прийнятті рішення покладаються на розсуд, суд зазначає наступне.
Право на визнання позову у відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦПК України виникає у відповідача лише після відкриття провадження у справі.
Слід також врахувати, що визнання відповідачем позовних вимог має бути безумовним, відповідач має бути обізнаний про наслідки відповідних процесуальних дій, що встановити за даних умов наразі неможливо.
Враховуючи вищевикладене суд не вважає заяву відповідача від 24.01.2025 року, заявою про визнання позову, як це передбачено ст.206 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.09.1993 року ОСОБА_2 , склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все його майно та житловий будинок з господарськими будівлями що знаходиться в АДРЕСА_1 , все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в рівних частках. Даний заповіт було складено державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Гусаком С.С., та внесено до реєстру за №734 ( а.с. 11).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 06.06.1994 року Б.С.Самовецькою с/адміністрацією Грязинського району Липецької області, Росія, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в поселенні Б-Самовец, Грязинського району Липецької області, Росія (а.с.5).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 05.10.1998 року Роставицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Роставиця Ружинського району Житомирської області (а.с11).
Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_2 успадкував майно, на яке видано свідоцтво, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,03 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда», с.Роставиця Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0210096, виданого Ружинською районною державною адміністрацією 09.04.1997 року та зареєстрованого 09.04.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №478 (а.с.6).
Згідно довідки №9 від 13.01.2021 року виданої Вчорайшенською сільською радою (Роставицький старостинський округ), вбачається, що згідно записів з господарської книги №3 за 2001-2005 роки, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 , одиноко (а.с.10).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 02.10.2019 року Виконавчим комітетом Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Шубків Рівненського району Рівненської області (а.с12).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 15.03.2007 року Головним управлінням ЗАГС Московської області Клінського відділу, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в смт.Наринка Клінського району Московської області (а.с12).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2023 року №673/02-31, Ружинською державною нотаріальною конторою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском встановлення законом строку для прийняття спадщини (а.с.9).
Згідно спадкової справи №258 заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається що спадщину останнього прийняв його син, ОСОБА_4 , та оформив свої спадкові права в установленому законом порядку (а.с.54-61).
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру, наданої Ружинською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкова справа не заводилась, та із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.23-24).
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зістаттею 15ЦК України,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, оскільки позивач не знала про існування спадкового майна.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Судом встановлено, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначила, що не знала про спадкове майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 зазначила, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №520/10377/17, від 11серпня 2021року у справі №720/1079/19, від 22 січня 2020 року у справі №592/18695/18,від 17 березня 2021 року у справі N 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі N 361/8259/18 та багатьох інших.
Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.З урахуванням вищевикладеного, посилання позивача на те, що вона вважала, що спадщину після смерті баби прийняв її дядько ОСОБА_3 (син померлої) та лише нещодавно дізналась, що спадщину він не прийняв, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину не відноситься до таких причин, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач вказала, що вона не знала про існування спадкового майна, так як ніхто про це не повідомляв, випадково дізналася лише в червні 2023 року.
Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почала вчиняти після спливу шестимісячного строку, лише у червня 2023 року, звернулася до нотаріуса та подала до суду позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тобто через двадцять років після смерті брата.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викладені у позовній заяві обставини, які б переконливо свідчили про існування поважних причин, пов'язаних із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, як спадкоємця, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_4 а тому позов задоволенню не підлягає.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч вищевказаним нормам та вимогам ЦК України та ЦПК України позивач не надала суду доказів, на підставі яких суд може встановити наявність обставин якими позивач обґрунтовує свою вимогу.
Зокрема, позивач вказавши на мету позову, як спосіб захисту свого права шляхом спадкування за законом не надала суду достатніх, належних та допустимих доказів із яких можна встановити родині відносини із спадкодавцем, а отже і те чи є позивач спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , за законом.
Сторона позивача в судове засідання не з'явилася, жодних клопотань про витребування доказів на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем від неї не надходило. Документів, які беззаперечно вказують на родинні відносини між вищевказаними особами суду не надано.
Враховуючи вище наведене, суд не встановивши чи є позивач спадкоємцем майна померлого спадкодавця, не може визначити такому позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
Керуючись статтями 4, 11, 12, 13,141, 247, 258,259, 263-265,268, 273,352,354ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вчорайшенської сільської ради
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач:Вчорайшенська сільська рада, місце розташування:с.Вчорайше, вул.В.Бердичівська, 1, Беридчівського району Житомирської області, 13610.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк