Справа № 296/5024/24
2/296/222/25
"10" лютого 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.,
за участі секретаря Дальянської В.Ю.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про захист честі, гідності та ділової репутації
ОСОБА_1 подано позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 в якій просив суд: 1 .Визнати недостовірною інформацію викладену в листах Військової частини НОМЕР_1 №1663/1550 від 16.03.2024 р., №1663/1909 від 04.04.2024 р., №1663/2265 від 19.04.2024 р. щодо ухилення від військової служби громадянина України ОСОБА_1 та перебування його на лікуванні з наступним проходженням військово-лікарської експертизи без направлення Військової частини НОМЕР_1 , а розповсюдежння такої інформації Військовою частиною НОМЕР_1 такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію громадянина України ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 спростувати недостовірну інформацію, а саме: - «Принагідно повідомляю, що під час вивчення сукупності всіх обставин проходження старшим солдатом ОСОБА_2 сформовано попередній висновок про наявність у діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.409 КК України, про що військовою частини НОМЕР_1 буде направлено відповідне повідомлення до відповідного територіального органу ДБР з метою прийняття рішення про наявність підстав для притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності.»;
- «Скаргу розглянуто без залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також без участі скаржника, оскільки останній продовжує у різноманітний спосіб ухилятися від несення обов'язків військової служби та відсутній за місцем служби під приводом перебування на лікуванні.»
- «Щодо розгляду рапорту на переміщення в іншу військову частину для подальшого проходження військової служби солдата резерву НОМЕР_2 запасної роги військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 повідомляю, що останній, станом на дату надходження рапорту до військової частини НОМЕР_1 , перебуває на довгостроковому лікуванні в місті Дніпро, без відповідного направлення від військової частини НОМЕР_1 , а отже, старший солдат ОСОБА_4 станом на дату надходження рапорту в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 рахується, як тимчасово відсутній особовий склад.» шляхом надання офіційного листа/листів на адресу громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) та Міністерства оборони України наступного тексту спростування: «Війскова частина НОМЕР_1 в листах №1663/1550 від 16.03.2024 р. (вик.: ст. л-нт. юст. Б. Стопник), №1663/1909 від 04.04.2024 р. (вик.: к.-н юст. Р. Орехов ), №1663/2265 від 19.04.2024 р. (вик.: ст. л-нт. юст. Б. Стопник ), що підписані Командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 , викладені недостовірні та неправдиві відомості відносно громадянина України ОСОБА_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , а саме те, що він ухиляється від несення обов'язків військової служби під приводом лікування в закладах охорони здоров'я, а також самостійно без направлення в/ч НОМЕР_1 здійснює довгострокове лікування в АДРЕСА_1 . Зазначені твердження не відповідають дійсності. Лікування та наступне проходження стаціонарного обстеження військово- лікарською комісією Військової частини НОМЕР_4 відбувається відповідно до рішення 20 Регіональної військово-лікарської комісії за направленням Військової частини НОМЕР_5 де він перебуває на тимчасовому обліку у зв'язку із відпусткою. Командування військової частини НОМЕР_1 не має претензій до гр. ОСОБА_1 та не збирається звертатись із заявою до ДБР, а також бажає йому скорішого одужання.».
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь гр. ОСОБА_1 86080 гривень 00 коп. як відшкодування завданої моральної шкоди.
Позов обгрунтовано тим, що позивач добровільно мобілізований до ЗСУ з 25.02.2022 р., з 14.07.2023 р. по теперішній час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У зв'язку із хворобою, що сталась під час відпуски тимчасово перебуваю на обліку Військової частини НОМЕР_5 .
06 квітня 2024 року він отримав листа Відповідача №1663/1550 від 16.03.2024 р. в якому Відповідач виклав, на його думку, завідомо неправдиву інформація наступного змісту (цитата) «Принагідно повідомляю, що під час вивчення сукупності всіх обставин проходження старшим солдатом ОСОБА_2 сформовано попередній висновок про наявність у діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.409 КК України, про що військовою частини НОМЕР_1 буде направлено відповідне повідомлення до відповідного територіального органу ДБР з метою прийняття рішення про наявність підстав для притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності.».
06 травня 2024 року Позивач отримав листа Відповідача №1663/1909 від 04.04.2024 р. яким Відповідача повідомив про розгляд ним скарги яка не була йому адресована позивачем, чим вчиним порушення вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Окрім цього, лист Відповідача №1663/1909 від 04.04.2024 р. містить таку завідомо неправдиву, на думку ОСОБА_1 , інформацію: «Скаргу розглянуто без залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також без участі скаржника, оскільки останній продовжує у різноманітний спосіб ухилятися від несення обов'язків військової служби та відсутній за місцем служби під приводом перебування на лікуванні.». При цьому частина речення навмисно надруковано іншим кольором з метою унеможливлення копіювання та притягнення виконавця листа (к.-н юст. Р. Орехов) та підписанта листа (командир в/ч НОМЕР_1 полковник ОСОБА_8 ) до відповідальності, що чітко вказує на протиправність вчинених дій.
21 травня 2024 року Позивач «Укрпоштою» отримав листа Відповідача №1663/2265 від 19.04.2024 р. в якому міститься така неправдива інформація, на думку позивача: «Щодо розгляду рапорту на переміщення в іншу військову частину для подальшого проходження військової служби солдата резерву НОМЕР_2 запасної роги військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 повідомляю, що останній, станом на дату надходження рапорту до військової частини НОМЕР_1 , перебуває на довгостроковому лікуванні в місті Дніпро, без відповідного направлення від військової частини НОМЕР_1 , а отже, старший солдат ОСОБА_4 станом на дату надходження рапорту в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 рахується, як тимчасово відсутній особовий склад.». Позивач зазначає, що інформація, яка була поширена вказаними листами є недостовірною оскільки не відповідає дійсності, тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 31.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.
06.06.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді від 11 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.
Позивач, який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань, заяв, а також відзиву на позовну заяву до суду подано не було.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Стаття 297 Цивільного кодексу України встановлює, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зважаючи на ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
З огляду на пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
З досліджених в судовому засіданні листів № 1663/1550 від 16.03.2024, № 1663/1909 від 04.04.2024 наданих до суду позивачем, вбачається, що в них викладено зазначену в позові інформацію, що стосується безпосередньо позивача, яка на думку суду є дійсно негативною по відношенню до нього.
Однак, слід зазначити, що інформація, яку позивач просить спростувати є лише частиною листа адресованого відповідачем позивачу, яка трактується ОСОБА_1 на свою користь без прив'язки до повного змісту.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. №1 вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту поширення відповідачем в даній справі інформації, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності, суду надано не було, а також матеріали справи не містять.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Також, відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставив, враховуючи те, що стороною позивача, не доведено, що відповідач, до якого пред'явлено даний позов, є розповсюджувачем оспорюваної ним інформації та що інформація зазначена у листах є недостовірною суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації слід відмовити, у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо позивних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що така вимога є по суті похідною вимогою від первісної визнання недостовірною та спростування інформації (обґрунтування спричинення моральної шкоди пов'язано із поширенням відповідачем певної недостовірної інформації негативного характеру). За таких обставин, враховуючи безпідставність позовних вимог щодо визнання недостовірною та спростування інформації, у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди, яка пов'язана із розповсюдженням такої інформації, як похідної вимоги, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року.
Головуючий суддя Ю. І. Драч