Справа № 295/13690/23
2/296/1040/25
"22" січня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участі секретаря судового засідання Годлюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
До Корольовського районного суду м. Житомира у жовтні 2023р. надійшли матеріали вказаної позовної заяви, в якій ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, заарестована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі також зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка стверджує, що останній зареєстрований за вказаною адресою, але фактично не проживає протягом останніх 12 років.
У зв'язку з тим, що реєстрація ОСОБА_2 у вищезазначеній квартирі створює надмірне матеріальне навантаження, зокрема щодо сплати комунальних платежів, які позивачка здійснює сама, ОСОБА_1 просить суд задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви у повному обсязі. Вказала, що відповідач тривали час (більше 10-ти років) не проживає разом із нею та місце знаходження останнього їй невідомо. На запитання суду повідомила, що квартирою користується на підставі ордеру.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Окрім того на офіційному веб-сайті судової влади України 02.04.2024р., 18.07.2024р. та 26.09.2024р. розміщено оголошення про виклик в судове засідання, призначене на 25.09.2024р. та 22.01.2025р. ОСОБА_2 .
Судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, не надав доказів на підтвердження своїх заперечень та поважності причин неподання заяв по суті справи.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
З пояснень в судовому засіданні та матеріалів справи, вбачаться що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_3 , на праві користування відповідно до ордеру. Також факт реєстрації підтерджується штампом у паспорті позивачки (а.с. 4 - зворотня сторона).
Згідно довідки по особовому рахунку, виданої ТОВ УК «Полісся» від 03.08.2021р., за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 (власник/наймач); ОСОБА_3 (син); ОСОБА_2 (син) (а.с. 5 на звороті).
Окрім того, факт реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується довідкою Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області відомостей (а.с. 18).
Згідно відповіді наданої ТОВ УК «Полісся» від 29.03.2024р. № 146/1, свідків які б підтвердили факт проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не виявлено (а.с. 45).
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що із ОСОБА_1 є сусідами. Вказав, що знайомий із ОСОБА_2 , близько семи років його не бачив, але чув що він проживає у м. Львів.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила що з позивачкою є сусідами, а із ОСОБА_2 знайома, однак останній раз бачила його близько семи років назад. Де відповідач перебуває на даний момент їй невідомо. Відносини із матір'ю ( ОСОБА_1 ) у них були гарні, перешкоди у користуванні житлом ніхто не чинив. За вказаний час речей відповідача у будинку свідок не бачила.
На ствердження вибуття, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресована кореспонденція, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
З матеріалів справи вбачається, що місце проживання відповідача невідоме.
Згідно статей 61, 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Верховний Суд України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12 зазначив, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Згідно ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Проте, у передбачених законом випадках (пункти 1-7 цієї статті), право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
Згідно ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Факт не проживання відповідача у кв. АДРЕСА_4 , підтверджується: листом ТОВ «УК Полісся» від 29.03.2024р. № 146/1; показами свідків (а.с. 5, 45).
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, у зв'язку із відсутністю відповідача за місцем реєстрації без поважних причин більше семи років, позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Керуючись ст.3, 4, 5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення, подавши апеляційну скаргу Житомирському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя В. П. Маслак