Справа № 275/1186/24
07 лютого 2025 року с-ще Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
при секретарі с/з Марієвській Н.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача адвоката Розпутенка Р.А., представника відповідача Дідик С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в с-щі Брусилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Розпутенко Р.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1/469 від 15 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову вказав, що 07.10.2024 року ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.10.2024 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В зазначений день він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 після вручення повістки 18.09.2024 року 19.09.2024 року не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про наявність поважних причин не повідомив, тобто ухилився від виконання військового обов'язку.
Представник позивача вважає вказану постанову незаконною, оскільки ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.09.2024 року по повістці від 18.09.2024 року через поважну причину, а саме тому що захворів, про що він повідомив при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього. При цьому після одужання 07.10.2024 року ОСОБА_1 сам прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому розпочав проходити ВЛК. Разом з тим, як зазначає представник позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 в нього не відібрали пояснення та не надали можливість подати довідку про хворобу, що потягло незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, на думку представника позивача, оскільки ОСОБА_1 заперечував свою провину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_2 мала скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, чого в порушення вимог КУпАП зроблено не було.
Просив скасувати постанову № 1/469 від 15 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. відносно ОСОБА_1 та провадження у справі закрити.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження та призначено судове засідання.
Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 Дідик С.В. було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог останнього. Зазначив, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 18.09.2024 року було здійснено оповіщення шляхом вручення повістки позивачу ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.09.2024 року для взяття на військовий облік, визначення його призначення та направлення для проходження медичного огляду. Втім, ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зобов'язує з'явитись за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомляв. У зв'язку з цим було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача. 07.10.2024 року позивача було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою притягнення до адміністративної відповідальності, що було зафіксовано в книзі обліку доставлення військовозобов'язаних, які перебувають у розшуку, де в нього були відібрані пояснення та повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому жодних довідок про лікування на підтвердження поважності причин неявки по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не подавав. Таким чином представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення відносно позивача складена у відповідності до вимог ст.ст 283, 285 КУпАП, в її основу покладені належні докази, оскільки в діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто є законною, винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для її скасування відсутні. Також зазначив, що у відповідності до ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику, як і було в даному випадку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Розпутенко Р.А. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити. Також позивач ОСОБА_1 додатково пояснив, що 18.09.2024 року особисто отримав повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.09.2024 року. Втім, 19.09.2024 року він захворів, через що звернувся до лікарні, де йому було призначено лікування. Вказав, що лікувався дома близько двох тижнів. При цьому про свою хворобу працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 він не повідомляв. 07.10.2024 року до нього додому приїхали працівники поліції, повідомили, що мають доставити його в ІНФОРМАЦІЯ_4, втім, дозволили приїхати йому туди самостійно. Підтвердив, що в нього відбирались пояснення з приводу неявки по повістці до ТЦК на 19.09.2024 року, де він вказав, що хворів. Однак довідок на підтвердження своєї хвороби він не надавав.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 Дідик С.В. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підтягають з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 1/469 від 15 жовтня 2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 23, 24 Порядку проведення призову громадянна військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, визначений у повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття не повідомив про причини неявки, окрім того, в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк, що не перевищує сім календарних днів, тобто своїми діями (бездіяльністю) порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 21).
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону 3543-ХІІ передбачено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації,воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Даним Указом постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В свою чергу, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідними Законами вносились зміни до даних Указів, на підставі яких продовжено дію воєнного стану та загальну мобілізацію.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні триває особливий період.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пунктів 9-11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМ України від 23.02.2022 № 154, завданнями/функціями Центрів, серед іншого, є: ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлення та видача військово-облікових документів призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладання адміністративних стягнень відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
В свою чергу, згідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно до статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Вручення повісток, їх отримання та обов'язок з'явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, серед іншого, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядку), поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Пункт 24 Порядку передбачає, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
В свою чергу, згідно пункту 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсування або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації 18.09.2024 року здійснено оповіщення громадянина ОСОБА_1 про виклик шляхом вручення йому повістки, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено 19.09.2024 року. (а.с. 70 зворот).
Виходячи з вищезазначених положень законодавства, позивач був зобов'язаний прибути за цим викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте у визначений час він не з'явився, про наявність поважних причин неявки ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомляв, чого не заперечував в судовому засіданні.
Тому, на думку суду, своїми діями та в подальшому й бездіяльністю ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що 07.10.2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 лише тому, що цього дня до нього додому приїхали працівники поліції з метою доставити його до ТЦК у зв'язку з його розшуком, що спростовує доводи, викладені у позовній заяві щодо самостійного прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем після видужання.
До того ж слід зазначити, що медична довідка про те, що позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в КНП «Брусилівська лікарня» 19.09.2024 року, не може слугувати доказом його хвороби на протязі двох тижнів та неможливості через це з'явитись у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Більш того, в особистих письмових поясненнях ОСОБА_1 , наданих ним при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, надання яких позивач в судовому засіданні не заперечував, позивач не вказував, що має медичну довідку на підтвердження своєї хвороби (а.с. 72 зворот).
Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо порушення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 вимог КУпАП через не складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки за змістом ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику. При цьому матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП містять відомості про належне повідомлення останнього про дату, час і місце виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то як розписку про отримання відповідної повістки, пояснення ОСОБА_1 щодо його неявки у визначену у повістці дату та рапорт провідного спеціаліста відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо неявки ОСОБА_1 по повістці (а.с. 70, 72 зворот), що не передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Інші доводи, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не спростовують.
При цьому Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 1/469 від 15 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Тому, приймаючи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого адміністративного позову.
На підставі викладеного, ст.ст. 210-1 ч. 3, 245, 247, 251 КУпАП та керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 257-262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
У повному обсязі рішення суду складене 12 лютого 2025 року.
СУДДЯ О.С. Данилюк