Справа № 275/640/24
31 січня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі - Степанчук С.А.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача- ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/640/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,
06 травня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до Брусилівського районного суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 . Після смерті батька він прийняв спадщину. Крім нього прийняли спадщину дружина батька - ОСОБА_5 та його дочка ОСОБА_2 .
Спадкове майно складається з жилого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку складає 83,9 кв.м., житлова площа - 40,5 кв.м.
Житловий будинок та земельна ділянка площею 0,24 га для обслуговування жилого будинку та земельна ділянка площею 0,32 га для ведення особистого селянського господарства зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Брусилівською державною нотаріальною конторою 20 травня 2003 року за реєстром №1066.
Позивач не має доступу до правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, так як вони знаходяться у відповідачки ОСОБА_5 . Позивач не може оформити право власності на вказане майно, тому отримав відмову у вчинені нотаріальних дій.
Позивач просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1/6 частку жилого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та на 1/6 частку земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою на площі 0,24 га - для обслуговування жилого будинку, та на площі 0,32 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач ОСОБА_2 до суду подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, виходячи з наступного.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2019 року , зареєстрованої у реєстрі за № 3301/02-31, державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Тітовою О. В., відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , та на частку земельної ділянки, за тією ж адресою, у зв'язку з тим, що не визначена частка подружжя на спільне сумісне майно.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії може бути оскаржено в порядку позовного провадження шляхом подання відповідної заяви до суду загальної юрисдикції до загального трирічного строку позовної давності. В своїй позовній заяві сторона позивача відомостей щодо оскарження постанови від 03 червня 2019 року у встановлений законом строк, не надала.
Також суду не надано інформації щодо звернень до суду з позовом про визначення частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок та земельні ділянки, які зазначені в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2019 року.
Відповідачка вважає, що звернення до суду з даною позовною заявою є передчасною.
Крім того, спірне майно, яке позивач вважає спадковим, було придбано за кошти, які були одержані від продажу будинку та земельної ділянки, які знаходяться в с. Кодра Макарівського району Київської області, які були її особистою власністю. Це підтверджується договором дарування від 07 липня 1995 року, зареєстрованим в реєстрі Макарівського бюро технічної інвентаризації за № 2561.
Її мати- ОСОБА_5 заяву про виділ права власності на спірне нерухоме майно на ім'я її чоловіка - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не подавала, у зв'язку з тим, що спірний житловий будинок та земельні ділянки було придбано під час шлюбу, але за кошти, отримані від продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 , який належав їй ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Кодрянської селищної ради Макарівського району Київської області 24 березня 2003 року, на підставі рішення виконавчого комітету Кодрянської селищної ради від 25 березня 2003 року № 13, та зареєстрованого в Макарівському бюро технічної інвентаризації Київської області 24.03.2003 року за реєстровим № 688 в реєстровій книзі № 3.
При підписанні даного договору купівлі-продажу зі сторони продавця діяла її мати ОСОБА_5 , на підставі доручення, посвідченого 02.04.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качельніковим С.В., реєстровий № 2205.
Продаж вищевказаного житлового будинку вчинено за 35312 грн.
Ця обставина підтверджується договором купівлі-продажу від 26 квітня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. , реєстровий № 1166.
20 травня 2003 року, через місяць, було придбано спірне нерухоме майно за кошти отримані від продажу нерухомості в с. Кодра Макарівського району Київської області згідно договору купівлі - продажу, посвідченого Брусилівською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за реєстровим №1066, згідно якого покупцем була ОСОБА_5 .
Спірне нерухоме майно було придбано за 23850 грн.
Спірне майно не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає виділу частка після смерті ОСОБА_6 .
У пункті 3 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, зазначено, що одержання частки у спільному майні є правом того із подружжя, хто є живим. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно не є особистою приватною власністю спадкодавця. Не має права відмовитись від своєї частки у спільному майні той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців, оскільки його частка не входить до складу спадкового майна.
Відповідно до п. 1.1 глави 11 Порядку у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Згідно повідомлення Дванадцятої київської державної нотаріальної контори вих. № 7673/02-14 від 04 вересня 2018 року, вбачаться що ОСОБА_5 подавала нотаріусу заяву на видачу свідоцтва про право власності на грошові внески в ПАТ "Державний Ощадний банк України", автомобілі FORT Transit 2005 р. в. та ВАЗ 2107, 2005 р.в., які було набуто подружжям в зареєстрованому шлюбі. Спір щодо визнання права власності на автомобілі вирішено в Святошинському районносу суді м. Києва .
Відповідач просила відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Калашнюк С.А. подав відповідь на відзив, де вказав, що відзив є необгрунтованими і не може бути прийнятий до уваги, виходячи із наступного.
Майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку /доходу/. Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя ( ст. 60 СК України).
У своєму відзиві до Святошинського районного суду м. Києва про визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_5 зазначала, що 09 березня 2001 року між нею та ОСОБА_6 укладено шлюб. За час перебування у шлюбі вона спільно із спадкодавцем вели спільне господарство, мали спільний побут, та за рахунок накопичених коштів спільно придбали майно.
Отже, ОСОБА_5 та спадкодавець ОСОБА_6 придбали будинок і земельні ділянки у спільну сумісну власність. Будь-яких інших доказів стосовно набуття даного майна матеріали справи не містять.
Представник позивача, враховуючи вимоги позивача, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються відповідними доказами, вважає, що відзив відповідача не ґрунтується на вимогах законодавства, а надані докази не є належними і допустимими, тому позовні вимоги позивача просив задовольнити.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року за клопотанням позивача та його представника позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині 1/6 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,32 га для ведення особистого селянського господарства, залишено без розгляду.
Представник позивача ОСОБА_4 -адвокат Калашнюк С.А. в суді позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1/6 частку жилого будинку по АДРЕСА_1 та на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,24га для обслуговування жилого будинку, підтримав, надав пояснення,аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кіщенко І.П. в суді позовні вимоги не визнали з мотивів, викадених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, просили відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася, від неї поступила заява про не визнання позову та розгляду справи за її відсутності.
Представник третьої особи - Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 09 березня 2001 року перебували у зареєстровапному шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (повторно) серіі НОМЕР_1 від 07 травня 2014 року .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24 вересня 2015 року.
ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 ,1972 р.н. та ОСОБА_8 , 1985 р.н., що підтверджується копіями свідоцтв про народження та одруження. З
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи №1405/15 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2019 року слідує, що державний нотаріус Дванадцятої київської нотаріальної контори відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки за тією ж адресою, у зв'язку з тим, що не визначена частка подружжя на спільне майно.
Відповідно Інформацій з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02 травня 2024 року та від 15 жовтня 2024 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №1066, посвідченого Брусилівською державною нотаріальною конторою 20 травня 2003 року на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 20 травня 2003 року, ОСОБА_9 (продавець) продав ОСОБА_5 (покупцю) жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,56 га на якій він розташований .
Довідкою комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради підтверджується, що згідно наявних данних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи №190, за адресою : АДРЕСА_1 , право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок зареєстровано за громадянкою ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Брусилівською державною нотаріальною конторою 20.05.2003 року за реєстром №1066 .
Згідно довідок, виданих відділом Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку ,яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.05.2003 року №1066, посвідченого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори. Відповідно до цивільно-правової угоди право власності перейшло від гр. ОСОБА_9 до ОСОБА_5 на площі 0,24 га для обслуговування жилого будинку та 0,32 га для ведення особистого селянського господарства. Право власності на дану земельну ділянку за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 не зареєстровано.
Згідно довідок, виданих Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області від 07 жовтня 2024 року слідує, що інформація щодо розділу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, тому інформація щодо присвоєння нових кадастрових номерів також відсутня. Згідно погосподарської книги №6 за 2016-2023 роки об'єкта погосподарського обліку 01-0365-1 за ОСОБА_5 АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка розміром 0,56 га ( 0,24 га + 0,32 га) .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено, та за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/6 частки автомобіля марки " ВАЗ 2107", 1/6 частки автомобіля марки ВАЗ 21011, 1/6 частки автомобіля марки " Ford Transit " , 1/3 частки автомобіля марки ГАЗ 2410 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є позивач та відповідачі.
Частиною третьої статті 12 ЦПК України та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Кіщенко І.П. на те, що спірний будинок та земельна ділянка біля будинку були придбані відповідачкою ОСОБА_5 за її особисті кошти, які вона отримала від продажу будинку в с. Кодра Макарівського району , який належав Рибаківській ( після шлюбу) ОСОБА_2 ) нічим крім договорів купівлі- продажу не підтверджені та не спростовані твердження позивача про те, що спірний будинок і земельна ділянка були придбані під час шлюбу за спільні кошти ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом ( ч. 1 ст. 328).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або законом ( ст. 1217 ЦК України).
Згідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадщину виникає у день відкриття спадщини ( ст. 1223 ЦК України).
Згідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Частинами першою та четвертою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за законом спадкового майна після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нього правомірно перейшли права та обов'язки (спадщина), в інший спосіб оформити спадкові права та здійснити державну реєстрацію права власності позивач не має можливості.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підтверджені належними доказами, а тому заявлений позов підлягає задоволенню, за позивачем підлягає визнанню право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку по АДРЕСА_1 та 1/6 частку земельної ділянки площею 0,24 га, цільове призначення для обслуговування жилого будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі по 610,41 грн. з кожного.
На підставі ст. 60 СК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218,1220,1223, 1228, 1258 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141,259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/6 частку жилого будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 610, 41 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 610, 41 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, яке складено 10 лютого 2025 року.
Суддя Л. І. Лівочка