Справа № 161/23374/24
Провадження № 2-а/161/18/25
13 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.
секретаря Дмитроци Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свій позов обґрунтовує тим, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн., посилаючись на те, що він не уточнив персональні дані в терміни, передбачені законодавством.
Проте, із вказаною постановою не погоджується та вказує, що він має бронювання, оскільки працевлаштований офіційно та працює у філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Моторвагонне депо Здолбунів» та його роботодавець вчасно повідомляв про це територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де він стоїть на обліку.
Також вказує, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
А тому вважає, що відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема, не надано доказів щодо невиконання обов'язку позивачем належним чином. З огляду на вказане, вважає, що обов'язок з приводу оновлених даних, який визначений в Законі України «Про військовий обов'язок та військову службу» він не порушив.
Крім цього, 03.12.2024 року він прибув у зазначений у протоколі час до ІНФОРМАЦІЯ_3 для того, щоб ознайомитись із матеріалами спраив та надати пояснення. Однак розгляд справи не було проведено, так як не було керівника територіального центру на робочому та іншими працівниками повідомлено, що той перебуває у відрядженні та йому запропоновано підійти в інший день.
Зазначає, що 04.12.2024 року він повторно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він отримав постанову №1178 від 03.12.2024 року про накладення на його адміністративного стягнення. Проте, про нове місце та час розгляду справи він не був повідомлений.
У зв'язку з чим, просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1178 від 03.12.2024 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17000 грн. та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
30.01.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як слідує зі змісту постанови №1178 від 03.12.2024 року у справі про адміністративне правопорушення, 22.11.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , не уточнив персональні дані в терміни, передбачені законодавством. Своїми діями порушив норми ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2). Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на останнього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 14).
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 04.12.2024 року, на підтвердження чого в постанові міститься особистий підпис позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На думку суду, вказані норми Закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відносини між сторонами регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543- ХІІ (з подальшими змінами) визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, позивач як військовозобов'язаний мав протягом 60 днів, тобто до 16.07.2024 року включно, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
З довідки № РПЧ-3/20 від 18.11.2024 року слідує, що ОСОБА_1 з 01.09.2011 року працює у виробничому структурному підрозділі «Мотовагоне депо Здолбунів» і займає посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 3 розряду цеху з ремонту дизель-поїздів, є заброньованим відповідно до наказу Мінекономіки від 14.06.2024 року №14715 (а.с. 18).
Роботодавцем позивача було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення про зміну облікових даних у зв'язку із переведенням з посади машиніста дизель-поїзда на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 3 розряду (а.с. 19).
Згідно витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025 року (а.с. 17).
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, службові особи відповідача мали змогу перевірити необхідні персональні дані позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а тому відповідно до вказаної примітки положення ст. 210-1 КУпАП в даній справі не повинні були застосовуватись.
При цьому, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 у протоколі та постанові не зазначено, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені ОСОБА_3 і не могли були одержані відповідачем самостійно шляхолм електронної інформаційної взаємодії.
На думку суду, вказане свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, на підставі викладеного, зважаючи на те, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 268 КУпАП щодо права ОСОБА_1 знайомитись з матеріалами справи, надати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови підлягають до задоволення, оскільки відповідачем вказані доводи не спростовані і суд вважає, що зазначені обставини свідчать про недотримання вимог процесуального закону при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ст.ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1178 від 03.10.2024 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17000 грн. та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складений 13 лютого 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк