Справа № 159/505/25
Провадження № 2-а/159/87/25
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
17 лютого 2025 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - Климович Т.Д. (в режимі відеоконференції),
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє представник Климович Тетяна Дмитрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У січні 2025 до суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач), від імені якого діє представник Климович Тетяна Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 36/25 від 13.01.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.01.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за результатами чого прийнято постанову № 36/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн (далі - оскаржувана постанова). ОСОБА_1 вважає, що не отримав вчасно повістку, а тому не прибув у визначений у ній час 10.12.2024 для уточнення даних. Ні листів, ні повідомлень, ні телефонного дзвінка від оператора поштового зв'язку про те, що йому прийшла повістка він не отримував. Позивач зазначає, що він був присутній під час розгляду справи, повідомляв зазначені обставини, однак вони не були взяті до уваги.
Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог статей 245, 251, 280, КУпАП та ст. 19 Конституції України, п. 34 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок), а доставка повістки поштовим зв'язком відбувалась з порушенням абз. 2 п. 82 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити. На обґрунтування своїх вимог зазначив, що позивач є військовозобов'язаним, а тому повинен з'являтися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений в повісті строк та місце.
27.11.2024 позивачу, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку поштою було надіслано повістку, яка зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09.00 год 10.12.2024. Вказана повістка повернулася без вручення. Отже, відповідно до вимог зазначеного Порядку позивач вважається таким, що оповіщений належним чином.
Керуючись статтями 235, 251 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указами Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 №65/2022 від 24.02.2022, п. 28, 30, 34, 41 Порядку вважає оскаржувану постанову законною, а позовні вимоги безпідставними.
Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі, витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи, призначено судове засідання на 06.02.2025.
Ухвалою від 31.01.2025 задоволено клопотання представника позивача, про його участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.
06.02.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.
Цього ж дня, до початку судового засідання, представник позивача Климович Т.Д. подала суду заяву про відкладення розгляду справи з метою підготовки своїх заперечень на відзив.
У судове засідання 06.02.2025 сторони у справі не з'явилися, суд ухвалою відклав розгляд справи на 13.02.2025.
Ухвалою від 11.02.2025 задоволено клопотання представника позивача, про його участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.
У судове засідання 13.02.2025 відповідач та позивач не прибули. З'явився представник позивача Климович Т.Д., яка підтримала позов з підстав зазначених у ньому, просила його задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явилися і не повідомили про причини неявки, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності відповідача.
У судовому засіданні 13.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що оголошення судового рішення відбудеться 17.02.2025.
Копією військово-облікового документа від 15.01.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у категорії військовозобов'язаних, інформація про наявність права на відстрочку у ньому відсутня, у 15.01.2025 пройшов військово-лікарську комісію.
Копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 стверджується зареєстроване місце проживання позивача з 11.12.2006 у с. Куснища, Ковельського району Волинської області.
З копії повістки №1448783 від 27.11.2024 видно, що вона виписана на ім'я позивача про необхідність його прибуття для уточнення даних. У повістці зазначена адреса позивача, АДРЕСА_1 . Відповідно до повістки позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.12.2024 на 09.00 год. На повістці є QR-код для перевірки чинності повістки. У повістці зазначено прізвище ім'я по батькові посадової особи, яка підписала цю повістку. Зазначено, які документи повинен взяти з собою військовозобов'язаний, а також вказані наслідки неприбуття за повісткою та поважні причини неприбуття.
Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копією конверта поштового відправлення 0610211177902 підтверджується відправка позивачу повістки №1448783 від 27.11.2024 листом 0610211177902 за адресою АДРЕСА_1 , та повернення цього листа без вручення - причина повернення «за закінченням терміну зберігання», дата проставлення цієї відмітки 19.12.2024.
13.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв постанову №36/25, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Постанова обґрунтована тим, що 27.11.2024 під час дії особливого періоду військовозобов'язаному ОСОБА_1 було надіслано повістку поштовим зв'язком, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку, про необхідність прибуття на 09.00 год 10.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних. Днем отримання (такого поштового відправлення) повістки ОСОБА_1 є відмітка проставлена у поштовому повідомленні 19.12.2024, що підтверджується відміткою від поштового оператора. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.12.2024 на 09.00 год, чим порушив абз. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 1 ст. 22 «Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З оскаржуваної постанови видно, що адреса реєстрації місця проживання позивача АДРЕСА_1 , а фактично він проживає у АДРЕСА_2 . Доказів того, що позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 про фактичне місце свого проживання матеріали справи не містять.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України №27/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4221-IX від 15.01.2025.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі - Положення про ТЦК та СП), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення про ТЦК та СП).
Згідно з п. 1 Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У п. 9 Положення про ТЦК та СП визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.
Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 зазначеного вище положення на тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають; право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення про ТЦК та СП.
А тому, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідно і особи, яка тимчасово виконує його обов'язки.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Невиконання цього обов'язку буде порушенням абз. 1 ч. 1 ст. 22, та абз. 7. ч. 3 ст. 33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач, будучи належним чином оповіщеним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив абз. 1 ч. 1. Та абз. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк).
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в оскаржуваній постанові вірно вказав нормативно-правовий акт, номер статті, та абзац, яким передбачено обов'язок позивача з'явитись за повісткою. Процитував суть цього обов'язку - «у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк», однак допустив неточність у номері частини цієї статті, зазначивши про порушення абз. 7 ч. 1, хоча процитована ним норма міститься у абз. 7 ч. 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення в оскаржуваній постанові неправильного номера частини статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не скасовує обов'язку з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце визначені в повістці, що зазначений у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та є опискою.
Аналогічна за суттю правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №459/1801/17 (адміністративне провадження №К/9901/21710/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
У п. 9 Положення про ТЦК та СП, визначені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед яких: - здійснення заходів оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно з п. 14 вказаного положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, відповідає за: - військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; -мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - своєчасне та повне виконання завдань, покладених на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; - здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил, а також на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до п. 15 Положення про ТЦК та СП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, зобов'язаний: - забезпечувати виконання особовим складом територіального центру комплектування та соціальної підтримки поставлених перед ним завдань; - розроблення та уточнення плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території, а також разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування розроблення та виконання плану заходів щодо утримання бази мобілізаційного розгортання в готовності до використання за призначенням; - забезпечувати разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування виконання плану проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території; - здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
Чинне законодавство не містить обмежень щодо періодичності здійснення оповіщення особи, чи щодо неможливості здійснення оповіщення особи, яка користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До того ж, як вище зазначав суд не усі облікові дані військовозобов'язаного, резервіста, призовника можуть бути уточнені шляхом інформаційної взаємодії. Зокрема уточнення даних щодо номера телефону та електронної пошти шляхом інформаційної взаємодії з іншими базами даних не передбачене.
Отже, суд дійшов висновку, що питання оповіщення військовозобов'язаних, призовників та резервістів є виключною компетенцією територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Її потреба визначається виходячи із завдань мобілізаційних планів, стану військового обліку в органі військового управління, отриманих ним завдань тощо.
В умовах військової агресії російської федерації проти України, втручання будь-яких органів та осіб в можливість та порядок проведення оповіщення, не у встановлений законом спосіб, може мати вкрай негативні наслідки для обороноздатності України і шкодитиме національним інтересам держави та інтересам всього суспільства.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки документів про отримання особою виклику.
З позовної заяви видно, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у присутності ОСОБА_1 , а тому відсутність протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до зазначеної вище повістки, позивач зобов'язаний був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.12.2024, отже день можливого вчинення правопорушення та день його виявлення співпадають - 10.12.2024.
Отже, оскаржувана постанова від 13.01.2025 прийнята в межах тримісячного строку визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП.
Суд не застосовує примітку до ст. 210 КУпАП, як підставу для незастосування до позивача положень ст. 210, 210-1 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до неї, положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII). Інформація, яка належить до персональних даних та вноситься до Реєстру, визначена у ст. 7 цього Закону, до якої законодавець у п. 7-1 відніс номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 1951-VII передбачений обов'язок призовника, військовозобов'язаного та резервіста подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
У ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VII визначений перелік персональних даних, які органи ведення реєстру одержують шляхом електронної інформаційної взаємодії. У ній не передбачено такої можливості для отримання даних, зазначених у п. 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VII (номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти).
У цій справі позивачу не ставиться у провину порушення порядку оновлення військово-облікових даних, а тому зазначена примітка не може бути застосована у цій справі.
Отже, зазначена примітка до ст. 210 КУпАП може бути застосована, щодо адміністративних правопорушень пов'язаних з оновленням/не оновленням військовозобов'язаним своїх облікових даних, а не щодо правопорушень пов'язаних із неприбуттям за повісткою.
Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 38 Порядку у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та поліцейські.
У районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов'язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів (п. 39 Порядку).
Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (п. 40 Порядку).
У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).
На переконання суду військовозобов'язаний, вказавши адресу місця проживання під час уточнення облікових даних (а якщо він цього не зробив, то за адресою реєстрації місця проживання) повинен отримувати направлені йому на цю поштову адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінко.
Необхідність оперативного оповіщення військовозобов'язаних, та виконання ними свого військового обов'язку, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та відповідає інтересам усього суспільства.
Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Щодо можливого невиконання оператором поштового зв'язку п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд зазначає, що відповідно до Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не уповноважені здійснювати доставку поштової кореспонденції. Чинним законодавством не передбачено обов'язку відповідача перевіряти виконання оператором поштового зв'язку вказаних Правил під час доставки рекомендованих листів з позначкою «повістка ТЦК».
А тому, на переконання суду, невиконання чи неналежне виконання оператором поштового зв'язку п. 82 Правил, не може свідчити про протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі використання ним як доказу повернутого рекомендованого листа із зазначенням дати проставлення відмітки про причину його повернення.
Натомість, військовозобов'язаний вправі здійснювати захист своїх порушених прав та інтересів, яке спричинене неправомірними діями чи бездіяльністю оператора поштового зв'язку, в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Надана відповідачем копія повістки №1448783 від 27.11.2024 відповідає формі електронної повістки, встановленій у додатку №1 до Порядку, містить всі необхідні реквізити, зазначені у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У п. 34 Порядку зазначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Копією повістки №1448783 від 27.11.2024 та копіями конверта, повідомлення, опису вкладення щодо поштового відправлення 0610211177902 засвідчується, що день прибуття за повісткою (10.12.2024) становив не менше десяти діб після її направлення, що навіть покращує становище військовозобов'язаного.
А тому суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримав строків зазначених у п. 34 Порядку, щодо надсилання повістки та визначення строку прибуття за нею.
Описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0610211177902, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового цього відправлення, копією його конверта, підтверджується відправка позивачу повістки №1448783 від 27.11.2024 на адресу зареєстрованого місця проживання позивача.
На зазначеному поштовому повідомленні міститься дата проставлення відмітки про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Суд погоджується з доводами позивача і його представника, що позивач не може вважатися таким, що отримував повістку, адже причина повернення листа з повісткою «за закінченням терміну зберігання» - 19.12.2024.
Натомість, відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку, повістка вважається отриманою, у разі повернення поштового відправлення, у день проставлення оператором поштового зв'язку відмітки про: «відмову отримати поштове відправлення» чи «про відсутність особи за адресою місця проживання особи».
Оскільки таких відміток, під час повернення листа з повістко, оператор поштового зв'язку не поставив, то ОСОБА_1 не може вважатися таким, що отримав цю повістку.
Крім того, відмітка оператора поштового зв'язку на конверті про причину повернення, здійснена пізніше ніж зазначена у повістці дата прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, відповідно до штемпеля на конверті, відмітку про повернення листа «за закінченням терміну зберігання» було проставлено 19.12.2024, а прибути позивач за повісткою повинен був значно раніше - 10.12.2024.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не отримав повістки про необхідність його прибуття 10.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
На підставі викладеного, відсутня подія адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку,застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення №36/25 від 13.01.2025 належить скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн необхідно стягнути в його користь з відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №36/25 від 13.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін та інших учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Представник позивача - Климович Тетяна Дмитрівна ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ).
Повне судове рішення складено 17.02.2025.
Головуючий:Р. Я. Смалюх