справа № 209/8144/24
№ провадження 2-н/208/391/25
Іменем України
03 січня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Похваліта С.М., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення,-
Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» звернулось до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року цивільну справу №209/8144/24 передано за підсудністю до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про направлення заяви про видачу судового наказу за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з інформації, наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11.
Як роз'яснено п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що стягувач просить суд стягнути з боржника заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилася за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Отже, оскільки заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст. 162 ЦПК України), а відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, тому суд дійшов висновку, що заява підсудна Дніпровському районному суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а тому не може бути розглянута Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 1, 2 ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про передачу заяви про видачу судового наказу до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 162, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Матеріали цивільної справи № 209/8144/24 за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення передати за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена до Дніпровського Апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя С. М. Похваліта