справа № 235/6017/13-ц
№ провадження 2-з/208/26/25
Іменем України
03 січня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в складі: Головуючого судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Кіблицької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі № 235/6017/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, процентів за договором позики та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи його тим, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.12.2013 року по справі № 235/6017/13-ц було накладено арешт на автомобіль КІА СЕЕD, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова; рами) НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який був зареєстрований за ОСОБА_3 .
Зазначає, що ним був придбаний вищезазначений автомобіль на електронних торгах ДП СЕТАМ 29 січня 2018 року.
Оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ч. 1 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).
Вказані висновки також підтверджені постановою Верховного Суду від 05.06.2024 року по справі №727/3071/23.
Дані обставини також відображені у абз. 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (ч. 3 ст. 154 ЦПК України). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (ч. 4 ст. 154 ЦПК України). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).
У відповідності до ч.1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України).
Приймаючи вказані висновки, суд зазначає, що з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих по цивільній справі №235/6017/13-ц, в порядку передбаченому статтею 158 ЦПК України, має лише учасники цієї справи.
Як вбачається з копії рішення по справі №235/6017/13-ц, заявник за даним клопотанням - ОСОБА_1 не приймав участі по вказаній справі та не набув статусу учасника справи, а відтак позбавлений права на пред'явлення даного клопотання в порядку передбаченому статтею 158 ЦПК України.
Судом також враховується висновок Верховного Суду викладений у постанові від 05.06.2024 року по справі №727/3071/23, відповідно до якого в тотожній ситуації Верховний Суд дійшов до висновку, що оскільки ОСОБА_4 не мав права на подання до суду заяви про скасування заходів забезпечення позову, то така заява не може предметом судового розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Таким чином, з огляду на те, що заявник звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 158 ЦПК України в межах цивільної справи, в якій не приймав участі по справі як сторона по справі або третя особа, у зв'язку з чим позбавлений права на звернення до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих в цій справі в порядку ст. 158 ЦПК України, а тому, суд вважає, що наявні підстави для застосування наслідків звернення до суду із клопотанням у виді повернення останнього заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 42, 48, 158, 182, 183, 352-354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі № 235/6017/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, процентів за договором позики та моральної шкоди, повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявникові, що заявник не позбавлений права пред'явити відповідний позов про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що вжитим заходом забезпечення позову порушуються його права.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. М. Похваліта