справа №176/3609/24
провадження №1-кп/176/71/25
17 лютого 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води в залі суду кримінальне провадження №12024041220000604 від 20.10.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ, Донецької області, громадянин України, не одружений, дітей не має, не працює, має тимчасові підробітки, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався,який наразі продовжено до 09.05.2025 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2024 приблизно о 23 год. 30 хв., неподалік готелю «Під ялинками», що на майдані Ялинковому буд. 1А в місті Жовті Води Кам'янського району Дніпропетровської області, перебував ОСОБА_4 , до якого підійшов потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та попрохав вказати де знаходиться найближчий банкомат. ОСОБА_4 , вказав ОСОБА_6 на приміщення банку «Аваль» на Бульварі Свободи в м. Жовті Води, куди вони разом підійшли, після чого потерпілий зняв грошові кошти з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , когра належить потерпілому, в сумі 3000 грн. та поклав у належний йому шкіряний гаманець чорного кольору, в якому були 400 грн. Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 разом пішли в бік кіоску на перехресті вулиць Березневої та Богуна, де останній спіткнувся та впав, у результаті чого в ОСОБА_6 випав шкіряний гаманець чорного кольору, однак сам потерпілий цього не помітив та підвівся на ноги, після чого попрощався з ОСОБА_4 і пішов у своїх справах. Натомість, у ОСОБА_4 , який помітив, що майно потерпілого залишилось на землі, тобто без нагляду, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, а також достовірно знаючи, що вказане майно та грошові кошти належать ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу, підняв із землі зазначений шкіряний гаманець чорного кольору (який не має цінності для потерпілого), належний потерпілому, в якому знаходились особисті речі останнього, а саме: грошові кошти у сумі 3400 гривень, банківська картка AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, та розпорядився викраденим на власний рзсуд.
У результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріального збитку на загальну суму 3400 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємного викраденні чужого майна (крадіжки), в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , 04.11.2024 приблизно о 00 год. 00 хв., перебуваючи на перехресті вул. Березнева та вул. Богуна, м. Жовті Води, Кам'янського району Дніпропетровської області тримаючи в руках шкіряний гаманець чорного кольору, належний потерпілому ОСОБА_6 , в якому знаходились речі потерпілого, побачив банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , (рахунок НОМЕР_2 ), належну потерпілому ОСОБА_6 , після чого у останнього виник умисел спрямований на викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційних документів, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, а також достовірно знаючи, що банківська картка AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , (рахунок НОМЕР_2 ), належать ОСОБА_6 , взяв вказану картку до рук, тим самим заволодів офіційним документом.
У відповідності до Закону України «Про інформацію» від 2 квітня 1992 року, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» від 2 жовтня 2001 року. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року п. 1 ст. 5 та ст. 200 КК України платіжні банківські картки є електронним платіжним документом.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 квітня 1992 року, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» від 2 жовтня 2001 року, п. З ст. 51 Закону України «Про оанки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року документом визнається будь- який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку.
Один із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби, серед яких є платіжні картки, які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або в банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до примітки ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто у викраденні офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
07 січня 2025 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст.36 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024041220000604, та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до зазначеної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. При вирішенні питання щодо виду та міри покарання обвинуваченому, сторони враховують фактичні обставини скоєного правопорушення, що належать до категорії проступку та тяжких злочинів, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. На підставі наведеного сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 /п'ять/ років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на один рік. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначити за даними кримінальними правопорушеннями, ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням поклавши обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи, в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України в обсязі підозри та обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що наслідки укладення та затвердження угоди йому роз'яснені та зрозумілі. Окрім цього, зрозумілі й наслідки невиконання угоди про визнання винуватості. Укладення угоди є добровільним.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором в його присутності. Зазначив, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України та КК України.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, є проступком та тяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України - судом не встановлено.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинила умисні дії, які виразились у викраденні офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів; у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 357, ч.4 ст.185 КК України, за якими належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.
Витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи відсутні.
У межах кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.
Оскільки суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, суд, на підставі ст.475 КПК України, з урахуванням вимог ст. 374 КПК України, повинен вирішити питання про долю речових доказів.
Запобіжний захід не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374-376, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 07 січня 2025 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст.185 КК України, яка укладена між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:
-за ч.1 ст. 357 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
-за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначити за даними кримінальними правопорушеннями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5/п'ять/ років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на іспитовий строк 1/один/ рік шість місяців, якщо він протягом визначеного іспитового стрку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань-пробації.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно вручити обвинуваченому його захиснику та прокурору.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1