Справа № 604/1256/24Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/269/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
17 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №604/1256/24 за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року, дати складання повного тексту не зазначено, постановлену суддею Сташківим Н.Б., про зупинення провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, -
У вересні 2024 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року провадження у даній справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або до закінчення дії воєнного стану на території України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, АТ «Укрсиббанк» подало на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що ухвала суду першої інстанції порушує права позивача на справедливий судовий розгляд, оскільки з поданої до суду довідки вбачається лише факт проходження відповідачем військової служби, а не виконання бойових завдань у зоні бойових дій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно із ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Частиною 2 ст.369 ЦПК України передбачено, що особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Таким чином, дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2024 року позивач звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання в загальному розмірі 4410.97 дол. США та судових витрат, у зв'язку із порушенням майнових права позивача.
23 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Щербатюк О.Д. подав до місцевого суду заяву про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідач перебуває в складі Збройних Сил України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції вважав за доцільне провадження у даній справі зупинити до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, оскільки згідно з довідкою №256 від 23 грудня 2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 призваний по мобілізації на військову службу в Збройні Сили України з 25 лютого 2022 року.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява №19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення №1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Частиною 1 ст.251 ЦПК України передбачено перелік обов'язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно із п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 ч.1 ст.251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17, від 16 листопада 2022 року в справі №753/3880/20, від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19, від 29 березня 2023 року в справі №756/3462/20, від 04 липня 2023 року в справі №359/7297/22, від 05 червня 2024 року в справі №317/3364/24, від 17 липня 2024 року в справі №439/1518/23 та від 19 грудня 2024 року в справі №484/40/21.
Разом з тим, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка №256 від 23 грудня 2024 року, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 , призваний по мобілізації на військову службу в Збройні Сили України з 25 лютого 2022 року, не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки у ній відсутня інформація про залучення відповідача до проведення бойових дій чи проведення антитерористичної операції, що є обов'язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частиною 1 статті 251 ЦПК України.
Крім того, згідно з наявної в матеріалах справи довідки іншої довідки, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 грудня 2024 року №13752, відповідач ОСОБА_2 призваний по загальній мобілізації на військову службу в Збройні Сили України з 25 лютого 2022 року по теперішній час у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З вказаної довідки також не вбачається будь-яких даних про те, що відповідач залучений до проведення бойових дій чи проведення антитерористичної операції.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі є помилковими.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування ухвали Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року про зупинення провадження у справі, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсиббанк» - задовольнити.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2024 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2025 року.
Головуючий
Судді