Справа № 607/6905/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/190/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
17 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін у м.Тернополі цивільну справу №607/6905/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2024 року, ухвалене суддею Братасюком В.М., дати складення повного тексту не зазначено, в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування коштами,-
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_7 про стягнення відсотків за користування коштами.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 з відповідача на користь позивачів стягнуто грошову компенсацію вартості 5/9 часток квартири загальною площею 64.3 кв.м та житловою площею 39.1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 605390.00 грн, а також припинено право власності позивачів на 5/9 часток вказаного вище об'єкта нерухомого майна та стягнуто на користь позивачів судовий збір у розмірі 6053.90 грн. Указане рішення суду набрало законної сили 12.07.2022. Однак, станом на 17.04.2023 борг повністю не сплачено. Позивачі вказали, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, позивачі зазначили, що з огляду на подібність відносин - користування чужими коштами, робиться висновок: якщо розмір процентів ні договором, ні положеннями ЦК чи інших актів цивільного законодавства не передбачений, то, застосовуючи аналогію закону - проценти нараховуються в розмірі, передбаченому п.1 ч.1 ст.1048 ЦК, тобто на рівні облікової ставки НБУ.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору з підстав, викладених у позові, позивачі просять позов задовольнити та стягнути з відповідача суму відсотків за користування коштами в розмірі 104998.25 грн та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.11.2024 позов задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 , ОСОБА_6 суму відсотків за користування коштами в розмірі 63231 (шістдесят три тисячі двісті тридцять одна) грн 98 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 , ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 858.88 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат Сампара Н.М. просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не враховано при винесенні оскаржуваного рішення того факту, що ОСОБА_7 , так само як і позивачі по даній справі, був позбавлений можливості реалізувати своє право на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 в частині припинення права власності таких осіб, як ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на 5/9 часток квартири, загальною площею 64.3 кв.м та житловою площею 39.1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04.01.2023, у зв'язку з чим позбавлений можливості, зокрема, здійснити реалізацію належного йому майна з метою виконання судового рішення.
Також зазначає, що у ОСОБА_7 відсутній обов'язок сплати інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з того, що в цих цивільних правовідносинах відсутній елемент неправомірності користування утримуваними ним грошовими коштами, як і відсутній сам факт отримання будь-яких коштів від позивачів.
Таким чином, у позивачів відсутня будь-яка правова підстава для звернення з позовом до ОСОБА_7 про стягнення інфляційних втрат та 3 % (три відсотки) річних.
Також вказує, що ОСОБА_7 звертався до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у даній цивільній справі, що свідчить про важке матеріальне становище останнього та його бажання виконати рішення суду.
Крім того зазначає, що згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Зазначає, що ОСОБА_7 перераховано до органу державної виконавчої служби кошти на загальну суму 330450 грн 00 коп, що підтверджується платіжними квитанціями, а отже відповідач не ухилявся від виконання рішення суду, а вживав заходів з метою виконання такого рішення у межах свого фінансового становища.
Також вважає, що позивачі вже зверталися до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 607/18401/22 за наслідками розгляду якої 27.03.2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п. п. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 з відповідача на користь позивачів стягнуто грошову компенсацію вартості 5/9 часток квартири загальною площею 64.3 кв.м та житловою площею 39.1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 605390 грн, а також припинено право власності позивачів на 5/9 часток вказаного вище об'єкта нерухомого майна та стягнуто з відповідача на користь позивачів судовий збір у розмірі 6053.90 грн. Указане рішення суду набрало законної сили 12.07.2022.
Відповідно до листа №36217 від 07.04.2023, Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження за №ACBП №70480053 з примусового виконання виконавчого листа №607/29887/19 від 07.18.11.2022, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 грошової компенсації вартості 5/9 частини квартири АДРЕСА_2 , в розмірі 605390.00 грн (шістсот п?ять тисяч триста дев?яносто гривень 00 копійок).
07.12.2022 державним виконавцем, керуючись ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону
України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.
Відповідно до ст.ст.42, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 07.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних
витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 28.02.2024 провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошей, в частині вимог ОСОБА_5 - закрито за п.4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 05.06.2024 провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошей, в частині вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - закрито за п.4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Також судом встановлено, що станом на день подання позову - 17.04.2023 відповідачем частково сплачено кошти, а саме: 26.12.2022 в сумі 55000 грн, 27.12.2022 в сумі 46000 грн, 16.02.2023 в сумі 52000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується не в повній мірі, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц зроблено висновок, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законним та обґрунтованим.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_7 відсутній обов'язок сплати інфляційних втрат та 3 % річних з тих причин, що у даних цивільних правовідносинах відсутній елемент неправомірності користування утримуваними ним грошовими коштами, як і відсутній сам факт отримання будь яких коштів від позивачів, є безпідставним, оскільки за рішенням суду, а в подальшому у виконавчому провадженні, у відповідача виникло саме грошове зобов'язання у вигляді сплати компенсації вартості 5/9 часток квартири загальною площею 64.3 кв.м та житловою площею 39.1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 605390.00 грн, за прострочення виконання якого нараховуються 3% річних, а також інфляційні втрати у зв'язку з знеціненням грошових коштів.
Щодо доводів апелянта про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат з підстав важкого матеріального стану, а також того, що постановою державного виконавця від 07.12.2022 було накладено арешт на рахунки ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15.02.2023 у справі №607/29887/19, яка набрала законної сили, відмовлено ОСОБА_7 у розстроченні виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності. При цьому, судом вирішувалось питання щодо майнового стану ОСОБА_7 , в тому числі із врахуванням обставин, на які посилається в апеляційній скарзі у даній справі.
Поряд з цим, суд у своїй ухвалі також зазначив, що будь-якими належними, достатніми та достовірними доказами відповідач не довів наявності у нього такого матеріального стану, що об'єктивно вказує на неможливість чи ускладнення виконання рішення суду. Матеріальний стан не оцінюється виключно поточними доходами чи витратами, адже до характеристики матеріального стану належать також наявність у відповідача на праві власності нерухомого та рухомого майна за рахунок якого можна виконати рішення суду, банківських заощаджень тощо.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 є власником нерухомого майна, зокрема:
1/3 частина земельної ділянки площею (га): 1.5408, кадастровий номер 6820355600:06:008:0331, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька область, Білогірський район, сщ/рада;
нежитлове приміщення, стоянка, загальна площа (кв.м): 35.2 Адреса: АДРЕСА_3 ;
квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа (кв.м): 71, житлова площа (кв.м): 25.3, Опис: двокімнатна квартира;
1/3 частина земельної ділянки площею (га): 0.15, кадастровий номер 6820355600:06:001:0090, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька область, Білогірський район, сщ/рада;
1/3 частина земельної ділянки площею (га): 2.9807, кадастровий номер 6820355600:06:008:0181, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька область, Білогірський район, сщ/рада.
Станом на день розгляду даної справи відповідачем будь-яких нових доказів щодо погіршення його матеріального стану, які не були встановлені судом в ході розгляду заяви ОСОБА_7 про розстрочення виконання судового рішення, суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зменшення стягнутої судом першої інстанції суми грошових коштів за прострочення виконання рішення суду.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивачі вже зверталися до суду з аналогічним позовом і з тих самих підстав у справі №607/18401/22 і рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.03.2023 їм відмовлено у задоволенні позовних вимог, то такі доводи є безпідставними, необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення місцевого суду було скасовано постановою Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2023 в частині відмови у стягненні 3% річних і в цій частині позов ОСОБА_4 задоволено та стягнуто зі ОСОБА_7 7861.78 грн за прострочення виконання рішення суду за період з 12.07.2022 по 16.12.2022.
У даній же справі позивачі просили стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період, починаючи з 26.12.2022 по 17.04.2023 - дату звернення з позовом, тобто за період, який не був охоплений у вказаній вище справі.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Згідно з ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.375, 367, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2025 року.
Головуючий
Судді