Справа № 445/33/25 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.
Провадження № 22-ц/811/177/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
17 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2025 року,
06 січня 2025 року ОСОБА_1 , діючи в якості представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову - до пред'явлення такого позову, у якому просив заборонити Львівській філії ТОВ «Газмережі» Золочівське УЕГГ «та іншим пов'язаним із ним прямо чи опосередковано особам, вчиняти дії з припинення споживання газу будь-яким шляхом» ОСОБА_2 (а.с. 1-4).
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2025 року вищезгадану заяву про забезпечення позову - як таку, що не оплачена судовим збором - було повернуто заявнику (а.с. 13-14).
ОСОБА_1 , діючи в якості представника ОСОБА_2 , вищезгадану ухвалу оскаржив в апеляційному порядку.
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції «для продовження розгляду по суті», покликаючись на порушення норм процесуального права.
Звертає увагу на те, що частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, і вважає, що дана норма закону поширюється і на заяви про забезпечення таких позовів, які подані до суду до подання самих позовів (а.с. 18-21).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
-до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (частина 6 статті 151);
-у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів (частина 4 статті 152);
-суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 10 статті 153).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів» також міститься роз'яснення про те, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ЦПК України щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Як вбачається з вищенаведеного, суддя на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі зобов'язаний з'ясувати та визначитися (зокрема) з питанням характеру правовідносин щодо яких заявлено позов, оскільки саме від характеру цих правовідносин залежить вирішення питання про відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без руху, в тому числі - і для сплати позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.
Відтак, відповідь на питання про те, чи позов пов'язаний з порушенням прав споживача, можна отримати лише після отримання такого позову.
Станом на день подання апеляційної скарги (14.01.2025 року) самого позову до суду подано не було: докази про протилежне у матеріалах справи відсутні і посилання на це у апеляційній скарзі також відсутнє.
Відтак, твердження апелянта про те, що «майбутній» позов буде пов'язаний з порушенням прав споживачів, є голослівними.
За змістом частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за подачу до суду саме позовів, що пов'язані з порушенням їх прав, а не звільняються від сплати судового збору взагалі.
На переконання колегії суддів, за вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на Закон України «Про захист прав споживачів» не може слугувати правовою підставою для задоволення наявних у цій заяві вимог - без долучення до неї документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано постановив оскаржувану ухвалу про повернення заявнику поданої ним заяви про забезпечення позову - як такої, що не оплачена судовим збором у встановленому законом порядку та розмірі, а тому колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 17 лютого 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.