Дата документу Справа № 317/5037/24
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/315/25Головуючий у 1-й інстанції Сакоян Д.І.
Єдиний унікальний №317/5037/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП
07 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Серебрянникова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Серебрянникова Дениса Валерійовича на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 12.09.2024 року о 10 год. 30 хв. у с.Новоолександрівка, Запорізького району, Запорізької області, по вул.Центральній, біля будинку №1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Серебрянников Д.В. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що інспектор патрульної поліції не поінформував ОСОБА_1 як водія про конкретну причину зупинки автомобіля.
На відеозаписі не вбачається у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, та інспектор патрульної поліції не повідомив ОСОБА_1 про наявність таких ознак.
Порушено порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому звільняється від сплати судового збору.
Після складення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 самостійно у закладі охорони здоров'я пройшов огляд на стан сп'яніння. Відповідно висновку №667 від 13.09.2024 року, ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено.
Заслухавши захисника Серебрянникова Д.В., який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №817747 від 12.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння; від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився, його копію отримав, засвідчивши своїм підписом. Відсторонено інспектором патрульної поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР, в якому викладені ознаки наркотичного сп'яніння та зазначено, що огляд у закладі охорони здоров'я не проведений у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження такого огляду;
- диском з відеозаписом події.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, є необґрунтованими. З матеріалів справи встановлено, що усі докази суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, всупереч протилежним доводам захисника, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі судом не встановлено.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Відеозаписом чітко зафіксовано як інспектор патрульної поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній то надавав згоду, то відмовлявся. Така поведінка ОСОБА_1 обґрунтовано була розцінена як ухилення від проходження огляду у медичному закладі з метою виявлення факту наркотичного сп'яніння.
Захисник зазначав про незаконність судового рішення через те, що 13.09.2024 року ОСОБА_1 самостійно у закладі охорони здоров'я пройшов огляд на стан сп'яніння, за результатами чого встановлено факт відсутності перебування його в стані сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря (фельдшера) КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР (а.с.68).
Апеляційний суд не погоджується з такими запереченнями, оскільки медичний огляд в закладі охорони здоров'я має проводитись лише у присутності поліцейського. ОСОБА_1 через свою бездіяльність не був доставлений до медичного закладу у супроводі працівників поліції, тому висновок лікаря-нарколога доказового значення в даному провадженні не має.
Крім того, факт проходження ОСОБА_1 самостійно у закладі охорони здоров'я огляду на стан сп'яніння не має правового значення, оскільки правова природа інкримінованого адміністративного правопорушення (відмова від проходження огляду) полягає у тому, що це правопорушення, яке обумовлене недотриманням вимог п.2.5 ПДР є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим з моменту висловлення водієм відмови від проходження ним огляду на вимогу поліцейського або вчинення бездіяльності, яка свідчить про таку відмову, а тому результати огляду, отримані ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я, на які посилається апелянт, не мають юридичного значення.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції, які нібито мали місце 12.09.2024 року, протиправної поведінки суб'єктів владних повноважень, будь-яких провокацій під час зупинки транспортного засобу та відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Даних про те, що після оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 дозволено керувати автомобілем, в матеріалах справи немає.
На посилання в апеляційній скарзі стороною захисту, що ОСОБА_1 на час скоєння адміністративного правопорушення, та на час розгляду справи в суді є військовослужбовцем, а отже на підставі п. 12, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час виконання службових обов'язків, слід зазначити.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків стосовно військовослужбовців у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що адміністративне правопорушення водієм ОСОБА_1 вчинено не під час виконання ним службових обов'язків, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Загалом доводи апеляційної скарги захисника фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
У зв'язку з наведеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни або скасування відсутні. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Істотних порушень норм матеріального та процесуального права, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Серебрянникова Дениса Валерійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар