Дата документу Справа № 317/5626/24
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/318/25Головуючий у 1-й інстанції Качан А.В.
Єдиний унікальний №317/5626/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
07 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 11.10.2024 року о 08 год. 17 хв. по вул.Урицького, 197 у с-щі Балабине Запорізького району Запорізької області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110206» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що суд під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення діяв упереджено, надав перевагу не належним та допустимим доказам, а припущенням.
ОСОБА_1 заперечував власне перебування в стані наркотичного сп'яніння, у нього не було ознак наркотичного сп'яніння.
Саме по собі направлення водія на огляд з метою виявлення стану сп'яніння не обов'язкового свідчить, що в результаті його проведення буде встановлено стан сп'яніння, а також не може слугувати доказом будь-якого факту.
Вказаний у висновку лікаря час нібито відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідає часу на відеозаписові події.
Апелянт заперечує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Посилається на порушення лікарем порядку проведення вказаного огляду.
ОСОБА_1 не мав змоги надати зразки біологічного середовища - сечу для лабораторного дослідження.
Посилання на зміст акта медичного огляду на стан сп'яніння №8955 від 11.10.2024 року відносно ОСОБА_1 є необґрунтованим.
Вказані вище обставини, на переконання апелянта, є підставами для закриття даного провадження відповідно до п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №148244 від 11.10.2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11.10.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 8955 від 11.10.2024 року згідно якого ОСОБА_1 відмовилась від огляду на стан наркотичного сп'яніння; вказаний висновок видано на основі відповідного акта медичного огляду за аналогічним номером від 11.10.2024 року (заключний діагноз - відмова від повного медичного огляду);
- долученим до матеріалів справи відеозаписом.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин апелянтом не заперечується.
Твердження ОСОБА_1 про те, що останній не перебував в стані наркотичного сп'яніння, апеляційним судом до уваги не приймається з огляду на зміст об'єктивної сторони інкримінованого водієві адміністративного правопорушення.
Адже ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція").
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння.
Відповідно до змісту п.12 розділу ІІ Інструкції у разу наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з визначеними в п.4 розділу І Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відмовляючись від проходження у закладі охорони здоров'я огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Апеляційний суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, в тому числі і наведені ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі, не мають значення для висновків про наявність в діях водія складу вказаного адміністративного правопорушення.
Зафіксовані на відеозаписові дії особи, яка притягається до адміністративного правопорушення, були спрямовані на затягування водієм проходження огляду на стан сп'яніння шляхом ненадання зразків біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження. Такі дії розцінюються як ухилення від виконання законної вимоги поліцейського, в чому і вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
В результаті чого лікарем було видано відповідний висновок, в якому у графі 10 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від повного медичного огляду.
Вказані обставини також підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів. Такі докази узгоджуються між собою, є допустимими і належними у розумінні ст.251 КУпАП.
У зв'язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх оформленні, не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.
В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчиненого адміністративного правопорушення.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до закладу охорони здоров'я оформлено згідно зразка, встановленого Додатком 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року.
Всупереч протилежним доводам апелянта, вказане направлення не є єдиним доказом у справі. Оскільки судом першої інстанції враховано та надано правову оцінку за сукупністю усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов'язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, заперечення апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Посилання апелянта про розбіжності між часовими позначеннями у висновку лікаря, оформленого відносно водія ОСОБА_1 та на відеозаписові з нагрудної камери поліцейського, як на підстави для визнання вказаного документу недопустимим доказом винуватості ОСОБА_1 та скасування постанови суду першої інстанції жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ніким не спростовано того факту, що зафіксовані на відео події відбувалися в дійсності.
Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис події містить достовірні дані про вчинення водієм ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи.
На зазначеному відеозаписові об'єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу і події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.
Тому деякі незначні розбіжності у часі в цілому не спростовують висновків суду про наявність в діях водія складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою районним судом постановою, проте висновків суду не спростовують.
Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 09 грудня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар