Справа № 386/301/25
Провадження № 2/386/82/25
про залишення позовної заяви без руху
14 лютого 2025 року смт. Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,
встановив:
ОСОБА_1 12.02.2025 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить розірвати між ними шлюб.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема: за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 цього Кодексу, або за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 106 Сімейного кодексу України встановлено, що подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
Згідно ст. 110 цього Кодексу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що неповнолітніх дітей у сторін немає. Також, у позовній заяві відсутні посилання на обставини неможливості розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 Сімейного кодексу України, або відсутності згоди відповідача на розірвання шлюбу, тобто виникнення спору щодо припинення шлюбу, що дає підстави позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог п. ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не вказано індекс адреси проживання сторін ; в позовній заяві відсутні посилання на обставини неможливості розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 Сімейного кодексу України, або відсутності згоди відповідача на розірвання шлюбу.
Крім того, в позовній заяві позивачем вказано зареєстроване місце проживання відповідача та з жовтня 2024 сторони проживають окремо, однак в позові не вказано фактичне місце проживання відповідача, що унеможливить суд належним чином повідомити відповідача про розгляд справи.
Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням представнику позивача строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
Керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання останнім копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останній, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Гут Ю. О.