Справа № 504/2935/23
Провадження № 2-о/504/314/24
"10" грудня 2024 р. с-ще. Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши матеріали цивільної справи заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, про встановлення опіки та призначення опікуна, -
У липні 2023 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області (Добров П.В.) від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області (суддя Добров П.В.) від 02.09.2024 року задоволений самовідвід від розгляду справи.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року матеріали передані до Березівського районного суду Одеської області.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 24.10.2024 року справу повернуто до Комінтернівського районного суду Одеської області.
06.12.2024 року повторним автоматизованим розподілом судової справи визначено суддю Барвенка В.К. суддею по справі.
Таким чином матеріали слід прийняти до свого провадження та призначити дату судового засідання.
Водночас, при вирішенні питання прийняття матеріалів до свого провадження суддею встановлені підстави для залишення заяви без руху з наступних підстав:
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутностінеоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ст. 60 ЦК України).
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст. 62 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Заявник у своїй заяві не вказує на наявність доказів, що окрім нього відсутні інші особи, які перебувають у родинних (сімейних) відносинах з особою, щодо якої ставиться питання встановлення опіки.
Вказане унеможливлює перевірку судом як фактичних обставин справи, які вказані заявником, так і перевірки повноти та достовірності подання органу опіки.
З матеріалів справи вбачається, що заявник одружений, має сім'ю.
У справі відсутні посилання на інші істотні докази, які би підтверджували можливість заявника бути опікуном над недієздатною особою.
Щодо складу учасників процесу:
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, держави.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №466/5766/13-ц.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зокрема, абз. 6, п.п. «г», п. 2, ч. 4ст. 26 цього Закону визначає, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, можуть бути звільнені у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.
В України триває воєнний стан.
Заявник повинен у своїй заяві надати суду достовірні докази, що він не є військовослужбовцем, не мобілізований, не перебуває у розшуку у органах РТЦК.
Вказане дозволить суду визначити обставини доцільності залучення до участі у справі відповідних військових структур.
Окрім того, особливій оцінці підлягає те, що особа визнана недієздатною в 2009 році.
Заявник не наводить жодного посилання на докази, які вказують на осіб, які були раніше визначені опікунами над недієздатною особою, виконання цими особами відповідних функцій та обов'язків.
Не вказано також і обставин звільнення попередніх опікунів від обов'язків.
Перелік документів, які оцінюються органом опіки встановлений п. 3.3. Правил від 26.05.1999 року № 34/166/131/88.
У матеріалах позову відсутні будь- які інші посилання на наявність доказів (крім медичного висновку) можливості заявника здійснювати функції опікуна, зокрема, відсутні посилання на наявність доказів про доходи заявника, склад його сім'ї, і таке інше.
Суддя звертає увагу, що відповідно до закону перевірці підлягає не тільки потенційний опікун, а й особи, які спільно з ним проживають, зокрема, на предмет відсутності захворювань, які можуть унеможливити влаштування недієздатної особи до потенційного опікуна.
Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.11 ст. 187 ЦПК України).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 196, 353 України, суддя, -
Прийняти до свого провадження матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Органу опіки та піклування Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, про встановлення опіки та призначення опікуна.
Залишити заяву ОСОБА_1 без руху і надати йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Барвенко