14 лютого 2025 року №320/15120/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Іваничівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ" з позовом до Іваничівської селищної ради з вимогою визнати протиправним та скасувати окреме положення, а саме пункт 3, рішення Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради №03 від 12.01.2024 "Про встановлення ТОВ "Аванті-Девелопмент" тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету".
Ухвалою суду від 11.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5-6 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо, зокрема, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд зазначає, що не вбачає конкретних обставин у справі, для з'ясування яких необхідно перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Крім цього, суд зауважує, що намір учасника справи особисто чи через представника надати доводи та міркування само по собі не є достатньою підставою для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Суд звертає увагу на те, що позивач вправі викласти свої міркування та аргументи у процесуальних заявах по суті справи.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на протиправність пункту третього рішення Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради №03 від 12.01.2024, яким визначено здійснення оплати бюджетними установами та організаціями за споживчу теплову енергію, вироблену позивачем на основі показань вузлів комерційного обліку. На переконання позивача, ставлячи оплату за споживчу теплову енергію у залежність від показників вузлів комерційного обліку, які встановлені на теплових вводах у будівлі споживачів, відповідач виходить за межі своїх повноважень та втручається у договірні відносини між теплопостачальною організацією та споживачами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, свої заперечення висловив у відзиві та вказав, що ТОВ "Аванті-Девелопмент" порушено строки прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку, у зв'язку із чим, позивач має обов'язок визначати обсяг споживчої комунальної послуги на основі показань вузлів комерційного обліку з дат фактичного встановлення таких вузлів. На думку Іваничівської селищної ради, спірний пункт рішення №03 від 12.01.2024 прийнятий за наявності правих підстав та відповідних повноважень по встановленню тарифів на теплову енергію.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість тверджень відповідача та наголошено, що селищна рада реалізує повноваження зі встановлення тарифів на теплову енергію та має приймати рішення, яке врегулює конкретно це питання, без доповнення будь-якими іншими зобов?язаннями, які не передбачені процесом встановлення тарифів та на які відповідач не має повноважень.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії на території селища Іваничі Володимирського району Волинської області, на підставі безстрокової ліцензії, що підтверджується Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №381 від 10.07.2019 «Про видачу та переоформлення ліцензій».
12 січня 2024 року Виконавчим комітетом Іваничівської селищної ради, на підставі поданої позивачем заяви, прийнято рішення №03 «Про встановлення ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету» (копія додається), у відповідності до якого було, зокрема, вирішено:
1. Встановити ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тариф на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, в розмірі 3427,45 грн/Гкал (без ПДВ), 4112,94 грн/Гкал (з ПДВ) за такими складовими:
- тариф на виробництво теплової енергії - 2782,91 грн/Гкал (без ПДВ), 3339,49 грн/Ткал (з ПДВ);
- тариф на транспортування теплової енергії - 613,73 грн/Гкал (без ПДВ), 736,48 грн (з ПДВ);
- тариф на постачання теплової енергії - 30,81 грн/Гкал (без ПДВ), 36,97 грн/1, (з ПДВ).
2. ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, застосовувати тариф, встановлені у пункті 1 цього рішення, з 01.01.2024 року.
3. ?Бюджетним установам та організаціям на території Іваничівської селищної ради з 01.01.2024 року здійснювати оплату за спожиту теплову енергію згідно тарифів, встановлених у пункті 1 цього рішення, та обсягів спожитої теплової енергії на показань вузлів комерційного обліку, які встановлені на теплових вводах в будівлі споживачів та прийняті на абонентський облік у встановленому порядку.
?4. Рішення набирає чинності з дати його оприлюднення на офіційному сайті Іваничі селищної ради.
Вважаючи протиправним пункт третій означеного рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до підпункт 2 пункту «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулює Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2633-IV:
- тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;
- суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
У статті 13 Закону № 2633-IV визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання.
Згідно із положеннями статті 13 вказаного Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал; погодження інвестиційних програм стосовно об'єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
У частині 4 згаданої статті Закону № 2633-IV закріплено, що тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Згідно із частиною п'ятою статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.
Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал (частина десята статті 20 Закону № 2633-IV).
Відповідно до частини одинадцятої статті 20 Закону № 2633-IV, для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті.
Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» №676 від 26.11.2014 (в редакції від 11.02.2022), Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, на підставі інформації НКРЕКП та органів місцевого самоврядування щодо встановлених ними тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на її транспортування та постачання здійснює розрахунок та оприлюднює середньозважені тарифи для подальшого встановлення уповноваженими органами тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на її транспортування та постачання.
Розрахунки здійснюються на виконання статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та відповідно до Порядку розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 679.
За наведеного вище правового регулювання сфери теплопостачання, до меж компетенції Іваничівської селищної ради належить вирішення питання щодо встановлення тарифів на теплову енергію та прийняття відповідного рішення, регулюючого такі відносини.
Обставинами даної справи є прийняття відповідачем рішення №03 «Про встановлення ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету».
Спірним у рамках даної справи є пункт третій означеного рішення, яким відповідач визначив, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється згідно тарифів, встановлених у пункті 1 цього рішення, та обсягів спожитої теплової енергії та показань вузлів комерційного обліку, які встановлені на теплових вводах в будівлі споживачів та прийняті на абонентський облік у встановленому порядку.
Вирішуючи, чи є правомірним визначення відповідачем способу оплати споживачами спожитої теплової енергії - на підставі показань вузлів комерційного обліку, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Питання забезпечення комерційного обліку теплової енергії в Україні регулюється Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119 та Законом України «Про теплопостачання» №2633.
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону №2119, визначено, зокрема, що:
абонентський облік вузла обліку (далі - абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показ вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку;
вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний об споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді) обладнаній окремим інженерним вводом;
вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії, води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності).
Згідно абзаців 2, 3 частини другої статті 3 Закону №2119 вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, визначається відповідно до будівельних норм і правил.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 3 Закону №2119 вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).
Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону №2119 власник (співвласники) будівлі, яка на день набрання чинності цим Законом була приєднана до зовнішніх інженерних мереж або яка приєднується до зовнішніх інженерних мереж, має право самостійно обладнати таку будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку. Виконавець послуг та оператор зовнішніх інженерних мереж не може перешкоджати власнику (співвласникам) будівлі в оснащенні її вузлом комерційного обліку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель» від 09.07.2022 №2392-IX, що набрав чинності 03.08.2022 внесено зміни до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а саме частину четверту статті 3 доповнено абзацом другим такого змісту:
"У разі порушення виконавцем відповідної комунальної послуги або оператором зовнішніх інженерних мереж строків прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку споживачі мають право вимагати, а виконавці і оператори на таку вимогу зобов?язані визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дат фактичного встановлення такого вузла, яка підтверджується відповідні актом, складеним між замовником і виконавцем робіт із встановлення (монтажу) вузла комерційного обліку".
Так, пояснюючи підстави прийняття пункту третього рішення №03 від 12.01.2024, Іваничівська селищна рада посилається на те, що споживачами встановлено вузли комерційного обліку в установленому законодавством порядку на теплових вводах у будівлях.
При цьому, на виконання вимог Закону України №2119 споживачами двічі були направлені звернення до виконавця комунальної послуги з теплопостачання - ТОВ «АВ ДЕВЕПМЕНТ» про прийняття вузлів комерційного обліку теплової енергії на абонентський облік з пакетом необхідних документів.
Однак, як зазначає відповідач, ТОВ «АВ ДЕВЕПМЕНТ» як виконавець комунальної послуги теплопостачання порушено строки прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку.
Суд критично сприймає таку позицію відповідача та звертає увагу на те, що обставини прийняття позивачем на абонентський облік вузлів комерційного призначення споживачів не належать до предмету та підстав даного позову.
Одночасно суд звертає увагу на те, що чинним законодавством дійсно закріплено право вимоги визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дат фактичного встановлення такого вузла. При цьому, таке право вимоги належить виключно споживачу комунальної послуги, ким у даних правовідносинах відповідач не є.
Разом із цим, Іваничівська селищна рада не належить до суб'єктів щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У даному випадку, виходячи за межі своїх повноважень відповідач зобов?язує споживачів теплової енергії виконувати свої договірні зобов?язання по оплаті за теплову енергію та визначенні обсягів її споживання при наявності певних умов, що є втручанням у договірні відносини між споживачем та теплопостачальною організацією.
Суд звертає увагу, що питання регулювання договірних відносин між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії встановлюється самостійно сторонами договору відповідно до чинного законодавства та не потребує втручання виконавчих органів державної влади та/або місцевого самоврядування.
Беручи до уваги вищенаведене, Виконавчий комітет Іваничівської селищної ради при прийнятті спірного пункту рішення вийшов за межі повноважень, визначених законодавством України, діяв не на підставі та не у спосіб, які закріплені законодавством, тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівської селищної ради понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради №03 від 12.01.2024 "Про встановлення ТОВ "Аванті-Девелопмент" тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету".
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" за рахунок бюджетних асигнувань Іваничівської селищної ради судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.