14 лютого 2025 року №320/46812/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 10.07.2024 UA100180/2024000021/2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подане позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнано та зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, не підтвердженими належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 2 статті 52 Митного кодексу України. За висновками відповідача, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.11.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP)CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено прямий контракт № 1705, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари трактори, мотоблоки, культиватори і інше в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту. На умовах поставки Інкотермс 2020.
Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
19.02.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс № SFPB2418 для оплати товарів за ціною 441840,00 доларів США, на умовах попередньої оплати, на умовах поставки FOB порт Qinqdao Китай правил Інкотермс 2020.
Для вивезення товарів із Китаю до України 24.04.2024 митними органами Китаю була оформлена митна декларація №436020240000009257 за ціною 86720,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
25.04.2024 позивач на підставі контракту від 06.11.2023 №1705 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №105 грошові кошти в розмірі 140400,00 доларів США.
26.04.2024 продавець виписав комерційний інвойс №SFSPE2436 за ціною 86720,00 доларів США на умовах поставки FOB порт Qingdao Інкотермс 2020, а також надав пакувальний лист до комерційного інвойсу.
07.05.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №237936653.
Позивач 08.05.2024 на підставі контракту від 06.11.2023 №1705 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №125 грошові кошти в розмірі 69376,00 доларів США.
10.05.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С3725А0009/00049.
14.06.2024 позивач направив до Державної митної служби України лист, яким повідомив, що вантаж який поставляється за контрактом №1705 від 06.11.2023 по інвойсу №SFSPE2436 від 26.04.2024 в сумі 86720 доларів США оплачений наступним чином:
- платіжне доручення №105 від 25.04.2024, сума 140400, 00 доларів США,
- платіжне доручення №125 від 08.05.2024, сума 69376, 00 доларів США.
Сума разом 209776,00 доларів США. Різниця в сумі 123056,00 буде закрита наступною поставкою.
21.06.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653375031, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653375032. Також, 25.06.2024 Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653375767.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 26.06.2024 №2151538777 та 2151538793 товари були доставлені до Київської митниці.
28.06.2024 для включення до митної вартості транспортних витрат експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №16. У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає в розмірі 155778,69 грн, а також 4287,20 доларів США. Вантаж не страхувався.
09.07.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA100180008787U3 (для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 86720,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA100180008787U3 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме:
- Контракт від 06.11.2023 №1705 між позивачем та виробником і продавцем компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD (Китай);
- Комерційний інвойс продавця від 26.04.2024 №SFSPE2436;
- Прайс-лист продавця від 19.02.2024 щодо ціни товарів;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 25.04.2024 №105 про оплату товару;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.05.2024 №125 про оплату товару;
- Сертифікат походження товару від 10.05.2024 №24С3725А0009/00049;
- Митну декларацію Китаю від 24.04.2024 №436020240000009257;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 07.05.2023 №237936653;
- Рахунок фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 21.06.2024 №5653375031 на оплату позивачем експедиторських послуг;
-Інвойси перевізника компанії Maersk A/S (Данія) від 21.06.2024 №5653375032 та №5653328571 на оплату позивачем послуг перевезення товарів;
- Інвойс перевізника компанії Maersk A/S (Данія) від 25.06.2024 №5653375767 на оплату позивачем послуг перевезення товарів;
- Довідка про транспортні витрати експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 19.02.2024 №42 про вартість послуг транспортування товарів;
- Залізничні накладні УМВС від 26.06.2024 №№2151538777 та 2151538793 про доставку товарів з порту Гданськ у Польщі до Київської митниці;
- Презентацію товарів;
- Лист з серійними номерами;
- Декларацію митної вартості.
10.07.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №9494883, у якому витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: 1) виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, податкові накладні тощо); 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.
У відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були надані до митної декларації.
10.07.2024 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA100180/2024/000021/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори за резервним методом на рівні 2,92 USD/кг. Джерело інформації: митна декларація від 25.06.2023 №24UA204150002203U1.
Також, 10.07.2024 Київська митниця винесла картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100180/2024/000257.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частиною 2 статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №2411А100180008862116 від 10.07.2024.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України (далі - МК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третьої статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: “Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Щодо зазначених у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару:
- декларантом до митного оформлення подано платіжні інструкції в іноземній валюті від 25.04.2024 №105 на суму 140400 USD та від 08.05.2024 №125 на суму 69376 USD, що загально становить 209776 USD, в той час як в рахунку - фактурі від 26.04.2024 №SFSPE2436 зазначено вартість 86720 USD;
- пунктом 5.3 контракту від 06.11.2023 №1705 передбачено, що «Платежі за Товар здійснюються Покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок Продавця, вказаний в даному Контракті». Декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу подано платіжні інструкції в іноземній валюті від 25.04.2024 №105 та від 08.05.2024 №125. В графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій зазначено, що попередня оплата здійснюється відповідно до контракту від 06.11.2023 №1705, тоді як пунктом 5.3 контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі проформи-інвойса або інвойса. Тобто, у платіжній інструкції не вказано реквізити проформи-інвойса або інвойса, відповідно до яких здійснюється попередня оплата за оцінювані товари. Таким чином, не можна однозначно стверджувати, що платіжні інструкції в іноземній валюті 25.04.2024 №105 та від 08.05.2024 №125 стосуються оцінюваних товарів, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження митної вартості товару надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 25.04.2024 №105 на суму 140400 USD та від 08.05.2024 №125 на суму 69376 USD, що загально становить 209776 USD.
В графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій зазначено, що попередня оплата здійснюється відповідно до контракту від 06.11.2023 №1705.
Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 26.04.2024 № SFSPE2436 вартість товару становить 86720 USD.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не було взято до уваги, що контрагентом позивача направлено позивачу проформу-інвойсу №SFPB2418 від 19.02.2024, відповідно до якого загальна вартість товару становить 441840,00 доларів США, з яких: трактор моделі Shifeng SF-240L (48 штуки) - 92160,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-240LR New Hood (24 штук) - 46800,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-240LR (72 штук) - 141120,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-244 (16 штуки) - 40000,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-244 New Hood (16 штук) - 40480,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-244R (32 штук) - 81280,00 доларів США.
При цьому, інвойс від 15.12.2023 №SFSPE2334 на суму 173760,00 доларів США, виданий на такий товар: трактор моделі Shifeng SF-240L (24 штуки) - 46080,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-240LR (24 штуки) - 47040,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-244 (16 штук) - 40000,00 доларів США; трактор моделі Shifeng SF-244R (16 штук) - 40640,00 доларів США.
Отже, інвойс від 26.04.2024 №SFSPE2436 на суму 86720,00 доларів США стосується лише частини товару, який фактично був поставлений контрагентом позивача за контрактом від 06.11.2023 №1705 та, який був задекларований на підставі митної декларації.
Натомість, зі змісту вищевказаних платіжних інструкцій вбачається, що внесені позивачем кошти є частковою передоплатою на всю поставку, яка зазначена у проформі-інвойсі №SFPB2418 від 19.02.2024.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі №826/7085/16.
Щодо посилань контролюючого органу на розбіжності у платіжних інструкціях та в зовнішньоекономічному контракті в частині умов оплати, то суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.
Тобто, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.
Згідно з матеріалами справи надані декларантом документи містили відомості щодо ціни товару, а розбіжності щодо умов оплати товару, на які вказує відповідач, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Також у спірному рішенні відповідач посилається на те, що декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу подано договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649, укладений між компанією Maersk A/S (Данія, Копенгаген) та ПП «Будпочтач».
Пунктом 4.5 договору передбачено, що «Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити фрахт, супутні перевезенню роботи по завантаженню та розвантаженню, супутні витрати тощо (якщо такі є), а також інші взаємно погоджені платежі, що належать перевізнику за виконані роботи та послуги по перевезенню і обробці вантажів згідно з тарифами Лінії». Також, в графі 3 «Заявления отправителя» накладних УМВС від 26.06.2024 №2151538777, від 2606.2024 №2151538793 зазначено, що на станції Медика (Республіка Польща) здійснена «перегрузка в вагон другой ширины колеи».
Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складові митної вартості) на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів в порту Гданськ (Республіка Польща) та витрати перевантаження на станції Медика (Республіка Польща), з приводу чого суд зазначає таке.
Позивачем до митного оформлення подано довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 28.06.2024 №16, в якій зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару до кордону України у розмірі 155778,69 грн та 4287,20 доларів США, які включені до митної вартості.
Також у вказаній довідці окремо зазначено: вартість оформлення документації у Гданську, Польща - 54,13 дол.США; операційні послуги терміналу у Гданське, Польща - 433,07 дол. США; залізничні перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Пшемисль-Мостицька, Польща - 3800,00 дол.США; залізничне перевезення пункт пропуску Мостицька, Україна-Київ, Україна - 1000,00 дол.США.
Отже, вказаний документ містить відомості, які визначені ст.52 Митного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 28.06.2024 №16 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Також у спірному рішенні відповідач зазначив про те, що декларантом до митного оформлення подано:
- накладну УМВС від 26.06.2024 №2151538777, в графі 24 «Документы, приложенные отправителем» якої зазначено митний документ №MRN-24PL322080NS6SCQY9. Декларантом до митного оформлення не подано документ №MRN-24PL322080NS6SCQY9, який зазначено у графі 24 накладної УМВС від 26.06.2024 №2151538777;
- накладну УМВС від 26.06.2024 №2151538793, в графі 24 «Документы, приложенные отправителем» якої зазначено митний документ №MRN-24PL322080NS6SCH64. Декларантом до митного оформлення не подано документ №MRN-24PL322080NS6SCH64, який зазначено у графі 24 накладної УМВС від 26.06.2024 №2151538793.
Як зазначено вище, позивачем до митного оформленні були подані накладні від 26.06.2024 №2151538777 та від 26.06.2024 №2151538793, в графі 24 «Документы, приложенные отправителем» яких зазначено №MRN-24PL322080NS6SCQY9, №MRN-24PL322080NS6SCH64.
Суд зазначає, що вищевказані документи дійсно не були подані позивачем до митного оформлення товару.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказані транзитні декларації є документами, що застосовуються для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
При цьому, такий вид документу не визначений ст.53 митного кодексу України як документ, який підтверджує митну вартість товару.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД №24UA100180008787U3 від 09.07.2024 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4165,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.10.2024 №1652.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4165,53 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 10.07.2024 №UA100180/2024000021/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь приватного підприємства «Будпостач» (адреса: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314, код ЄДРПОУ 24267110) судовий збір в сумі 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.