КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
27 червня 2024 року № 640/12911/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска ІГ., при секретарі судового засідання Горбунової К.С., за участю: позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши у м. Києві у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України в якому просить суд визнати протиправним та нечинним розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 з подальшими змінами та доповненнями у чинній редакції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що розділ VI Положення «Про ЦЕКК» підлягає визнанню судом протиправним та нечинним, оскільки його зміст не відповідає ч. 2 ст. 19, п. 14 ст. 92, п. 22 ст. 92 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем подано відзив, у якому зазначено, відповідно до вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 Положення № 301/5 пройшло державну реєстрацію, під час якої було проведено правову експертизу, а саме перевірку на відповідність Конституції та чинному законодавству України, Конвенції про захист права людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та прав Європейського Союзу (acquis ЄС), а також правилам нормо проектувальної техніки.
Позивач подав відповідь на відзив у якому підтримав свої позовні вимоги викладені в позовній заяві.
В запереченням на відповідь на відзив Міністерство юстиції України зазначило, що розділ VI Положення № 301/5 прийнято у межах повноважень Міністерства юстиції України та на підставі норм Закону, а тому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
01 травня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/12911/22 на виконання Закону України № 2825-IХ від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
01 травня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 прийнято справу до свого провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
02.10.2023 представник позивача подав до суду клопотання в якому просив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, дане клопотання просив розглядати без його участі. Представник відповідача також 02.10.2023 подав до суду клопотання в якому просив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, дане клопотання просив розглядати без його участі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
27.06.2024 в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 було затверджено Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів (далі - Положення «Про ЦЕКК»), зареєстроване в Міністерстві юстиції України наказом від 04.03.2015 №249/26694. На сьогоднішній день Положення «Про ЦЕКК» чинне, оскаржувана частина із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2019 №82/5; в редакції Наказів Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №337/5, від 20.01.2021 №243/5.
Чинна редакція Положення «Про ЦЕКК» містить розділ VI «Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів».
Позивач вважає, що розділ VI Положення «Про ЦЕКК» підлягає визнанню судом протиправним та нечинним, оскільки його зміст: не відповідає п. 22 ст. 92 Конституції України, а саме:
- визначає склад дисциплінарного правопорушення судового експерта наказом Міністерства юстиції України, хоча згідно Конституції України підстави до дисциплінарної відповідальності будь-якої особи визначаються виключно законом (п. 1 розд. VI Положення «Про ЦЕКК»);
- запроваджує види дисциплінарних стягнень (покарань), які не встановлені законом (п. 12 розд. VI Положення «Про ЦЕКК».
не відповідає ч. 2 ст. 19, п. 14 ст. 92 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» внаслідок відсутності у міністерства юстиції визначених законом повноважень щодо:
??- визначення діянь, які є дисциплінарними правопорушеннями експертів (п. 1 розд. VI Положення «Про ЦЕКК»);
??- встановлення видів дисциплінарної відповідальності судових експертів (п. 12 Положення «Про ЦЕКК»);
??- наділення структурного підрозділу Мінюсту, на який покладено функції організаційно-управлінського та науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності, повноваженнями з ініціювання дисциплінарних проваджень (п. 3 - 5 розд. VI Положення «Про ЦЕКК»);
??- наділення спеціально створеного при Міністерстві юстиції України органу - дисциплінарної палати ЦЕКК повноваженнями на прийняття рішень щодо визнання будь-яких дій (діянь) експертів дисциплінарними правопорушеннями та застосування до експертів будь-яких видів дисциплінарної відповідальності (п. 10 - 11 розд. VI Положення «Про ЦЕКК»);
?-?встановлення процедури розгляду питань про наявність у діях (діяннях) експертів ознак дисциплінарних правопорушень та прийняття рішень про застосування до експертів дисциплінарної відповідальності (п. 6 - 9, 13, 14, 16 - 19 Положення «Про ЦЕКК»);
??- встановлення додаткових обтяжень щодо судових експертів, до яких застосовано дисциплінарну відповідальність у вигляді призупинення дії свідоцтва експерта або позбавлення кваліфікації судової експерта (п. 15,20 Положення «Про ЦЕКК»).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, перевірка законності цих актів полягає у з'ясуванні їх відповідності законам України.
Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.
При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, або можливість порушення такого права в межах правовідносин, які врегульовує такий нормативно-правовий акт.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є атестованим судовим експертом, що підтверджується: витягом з Реєстру атестованих судових експертів у формі Картки атестованого судового експерта, свідоцтвом про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта від 31.01.2007 №1082, виданим Міністерством юстиції України.
Рішенням від 26.07.2021 №1 Дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України прийнято рішення «відповідно до розділу VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження». У 2022 році Дисциплінарною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України було повторно застосовано до Позивача положення розд. VI Положення «Про ЦЕКК», що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38062/6.3/27-22 «Щодо надання пояснень», у якому зазначено, що на засіданні дисциплінарної палати ЦЕКК, яке відбулося 12.05.2022 було прийняте рішення про порушення стосовно Позивача дисциплінарного провадження.
Наведеним підтверджується, що Позивач є суб'єктом правовідносин, для регулювання яких прийнято розділ VI Положення «Про ЦЕКК».
Таким чином, позивач є учасником правовідносин, врегульованих оскаржуваним наказами.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, одним з завдань Мінюсту є експертне забезпечення правосуддя.
Згідно з підпунктами 63, 64 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін'юсті і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Мін'юсті; видає та анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначені Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі - Закон України «Про судову експертизу»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судову експертизу», законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.
Слід зауважити, що Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Статтею 8 Закону України «Про судову експертизу», передбачено, що організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Відповідно до частини четвертої статті 16, частин першої та третьої статті 17 Закону України «Про судову експертизу» порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Поряд з правовим регулюванням питань: гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку; підстав проведення судової експертизи; прав та обов'язків, відповідальності та атестації судового експерта, Закон виокремлює правовий статус експертно-кваліфікаційних комісій.
З цією метою при Міністерстві юстиції України створена Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
Так, на виконання вимог статей 8, 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів наказом Мін?юсту від 03.03.2015 № 301/5. затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів.
Преамбулою наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 про затвердження Положення передбачено, що наказ видано відповідно до статей 8, 16 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів.
Таким чином, реалізація положення частини третьої статті 17 Закону України «Про судову експертизу» в частині організації судово-експертної діяльності щодо присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, в порядку визначеному Міністерством юстиції України, а також щодо створення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України знайшли своє відображення шляхом конкретизації у Положенні № 301/5, зокрема у розділі VI.
Крім того, відповідно до вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 Положення №301/5 пройшло державну реєстрацію, під час якої було проведено правову експертизу, а саме перевірку на відповідність Конституції та чинному законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄC), а також правилам нормопроєктувальної техніки.
Суд також зазначає, що на момент затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України атестацію судових експертів №301/5, редакція статті 14 Закону України «Про судову експертизу» передбачала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінально відповідальності.
Щодо твердження Позивача про те, що норми Положення прийняті з порушенням вимог частини другої статті 19, пункту 14 статті 92 Конституції України та частини другої статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», судом встановлено наступне.
Як вже вказувалось вище, стаття 14 Закону України «Про судову експертизу» на момент затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів № 301/5, передбачала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
З метою реалізації зазначеної норми Закону у Положенні № 301/5 міститься розділ VI, яким врегульовано порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Застосування до судового експерта юридичної відповідальності передбаченої статтею 14 Закону України «Про судову експертизу» (редакція від 15.12.2017), було встановлено, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність поділяється на загальну, спеціальну та дисциплінарну відповідальність.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність відрізняється від загальної колом осіб, до яких вона застосовується, колом осіб і органів, уповноважених її застосовувати, порядком оскарження тощо. Законодавство про дисциплінарну відповідальність окремих категорій працівників в одних випадках регулюється законодавчими нормами, в інших випадках підзаконними актами, тобто відповідними положеннями.
В свою чергу, згідно з розділом І Положення № 301/5, відповідно до статей 10, 14, 10, 17 та статті 21 Закону України «Про судову експертизу», визначає:
організаційні засади, завдання та порядок діяльності ЦЕКК при Міністерстві юстиції України;
??порядок підготовки та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;
??порядок проведення атестації з метою присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта в ЦЕКК;
порядок видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, його дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
порядок тимчасового припинення здійснення судово-експертної діяльності та поновлення;
порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Зазначено, що основними завданнями ЦЕКК серед іншого, є розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Відповідно до абзацу другого статті 17 Закону України «Про судову експертизу» до складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
За наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта ЦЕКК приймає одне з таких рішень:
??притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення;
??не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності;
??припинити дисциплінарне провадження.
Згідно з пунктом 12 розділу VI Положення до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:
???попередження;
???призупинення дії Свідоцтва (на строк до одного року);
???позбавлення кваліфікації судового експерта;
пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
При обранні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарна палата ЦЕКК враховує факт визнання судовим експертом своєї вини, тяжкість наслідків, які настали в результаті вчинення дисциплінарного проступку, вжиті судовим експертом заходи для недопущення настання негативних наслідків або їх усунення, відомості щодо обставин, за яких вчинено дисциплінарний проступок, а також тe, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, та інші відомості, що його характеризують як судового експерта (досвід роботи судовим експертом тощо) (пункт 13 розділу VI Положення).
Тобто, Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому правопорушенню.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржуваний розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 та його норми стосовно порядку формування та діяльності ЦЕКК, в тому числі дисциплінарної палати ЦЕКК, передбачені Положенням № 301/5, відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу» та спрямовані на належну реалізацію державної політики у сфері судово-експертної діяльності та організаційно-управлінських функцій Міністерства юстиції України.
Згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.