14 лютого 2025 року № 320/11624/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, з 01 грудня 2011 року - з 83% до 80% відповідних сум грошового забезпечення, з 01 жовтня 2015 року - з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та відмови у здійсненні перерахунку його пенсії з 01 грудня 2011 року, виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні, без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за справою № 640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 :
- з 01 грудня 2011 року по 31 березня 2019 року виходячи з основного розміру пенсії -83% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.01.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- з 01 квітня 2019 року виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні, без обмеження максимальним розміром з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва за справою №640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві внести в автоматизовану базу даних обробки пенсійної документації - електрону пенсійну справу ОСОБА_1 незмінну сталу величину основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку та відмові у проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначену 19.11.2010 з розрахунку 83% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, однак відповідач листом відмовив позивачу у задоволенні його заяви, з огляду на відсутність правових підстав.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мімчанам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення (ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ).
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, та п.23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014, до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри " 90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Так, в постанові від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахування вислуги років, при цьому застосуванню підлягає норма закону в редакції, яка була чинною на час призначення пенсії (у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).
Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18.
Суд додатково зазначає, що частина 3 статті 11 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як Законом №2262-ХІІ так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні позивачу перерахунку пенсії, протиправно зменшено розмір пенсії з 83% на 70% грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, а також те, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років до 70% грошового забезпечення, а для відновлення прав позивача на належну пенсію, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити, як просить позивач, перерахунок та виплату його пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №640/19953/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Київського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказано рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії, однак зі зменшеним розміром грошового забезпечення та обмеживши пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 внесено зміни у Законі № 2262-XII у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Висновки суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 02 серпня 2022 року у справі № 240/1369/21.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 17 Основного Закону України).
Норми частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні, без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за справою № 640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як наслідок, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні, без обмеження максимальним розміром з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва за справою №640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на встановлену протиправність щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, з 83% до 70%, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо внесення змін в автоматизовану базу даних обробки пенсійної документації - електрону пенсійну справу ОСОБА_1 незмінну сталу величину основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, з 01 грудня 2011 року - з 83% до 80% відповідних сум грошового забезпечення, з 01 жовтня 2015 року - з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та відмови у здійсненні перерахунку його пенсії з 01 грудня 2011 року, виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за справою № 640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 грудня 2011 року по 31 березня 2019 року виходячи з основного розміру пенсії -83% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з 01.01.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виходячи з основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні, без обмеження максимальним розміром з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва за справою №640/19953/21 згідно довідки КПГЗ-ДКАУ від 23.03.2021 року №4/2-1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо внесення змін в автоматизовану базу даних обробки пенсійної документації - електрону пенсійну справу ОСОБА_1 незмінну сталу величину основного розміру пенсії - 83% відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено при її призначенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.