Іменем України
07.02.2025 Справа №607/2412/25 Провадження №1-кс/607/808/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 про відмову у визнанні потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
04.02.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із вказаною скаргою, в якій просять скасувати постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 про відмову у визнанні потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022, а також зобов'язати слідчого у даному кримінальному провадженні вчинити дії, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення по заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.12.2024 про визнання потерпілими.
Скарга мотивована тим, що 22.12.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, заяву про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України. У даній заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, прокурором ОСОБА_6 , яка здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42013210070000003 від 25.02.2013, у якому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є потерпілими. Також у вказаній заяві зазначено, що унаслідок даного кримінального правопорушення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдана моральна шкода. Розмір якої заявники оцінили у сумі 1000000 грн.
Крім цього, скаржники зазначили, що протягом 22 місяців у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за їхньою участю не було вчинено жодної процесуальної дії, у тому числі не був здійснений їхній допит. Відтак 01.12.2024 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали на офіційну електронну адресу на Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, заяву про залучення їх у даному кримінальному провадженні в якості потерпілих. У даній заяві скаржники зазначили, що унаслідок службової недбалості прокурора ОСОБА_6 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013210070000003 від 25.02.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдана шкода, що є підставою для визнання їх потерпілими у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022.
Постановою від 26.12.2024 старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання їх потерпілими у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022.
Скаржники вказали, що таке рішення прийняте слідчим без допиту скаржників як заявників у цьому кримінальному провадженні та без проведення жодних слідчих дій, спрямованих на встановлення розміру шкоди, завданої скаржникам. За таких підстав скаржники вважають указану постанову слідчого такою, що не відповідає положенням ст. 55 КПК України, та є необґрунтованою. Також зауважують, що постанова винесена слідчим з порушенням визначених ст. 220 КПК України строків.
У судовому засіданні скаржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги та просили скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. Додатково зазначили, що службова недбалість прокурора ОСОБА_6 , яка є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022, призвела до неякісного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013210070000003 від 25.02.2013, де скаржники є потерпілими. При цьому ОСОБА_4 є потерпілою як фізична особа, а також як співвласник ТОВ «Мелвіс», яке теж визнане потерпілим у кримінальному провадженні № 42013210070000003. Такі обставини, на думку скаржників, свідчать про те, що вони є потерпілими і у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022, оскільки ці два провадження безпосередньо між собою пов'язані.
У судове засідання старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду скарги, не з'явилась без повідомлення про причини неприбуття.
Указане згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст скарги та додані до неї документи, а також матеріали кримінального провадження № 42022210000000007 від 19.01.2022, слідча суддя дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, слідча суддя встановила, що четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Відомості до ЄРДР про це кримінальне правопорушення внесені на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2021, якою зобов'язано внести такі відомості за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4
03.12.2024 до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, надійшла заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про залучення їх до даного провадження як потерпілих.
Заява мотивована тим, що прокурор Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , яка здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42013210070000003 від 25.02.2013, у якому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є потерпілими, шляхом завідомо неправдивої оцінки доказів умисно використала можливості процесуального впливу на хід досудового розслідування з метою приховування злочинів, вчинених по відношенню до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Мелвіс». Указане призвело до закриття кримінального провадження № 42013210070000003 від 25.02.2013, що завдало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду, розмір якої вони оцінюють у сумі 1000000 грн.
Постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 відмовлено у визнанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Постанова мотивована тим, що відповідно до положень ст. 93, 110 КПК України прокурор керується своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи. Поряд з цим диспозиція ст. 367 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 примітки 1 до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Слідчий вказав, що вивченням матеріалів кримінального провадження № 42022210000000007 від 19.01.2022 встановлено, що на даний час не здобуто об'єктивних відомостей, що підтверджують заподіяння прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 будь-якої шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені зокрема рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За змістом ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого..
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином умовою для прийняття слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, визначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. При цьому саме на слідчого покладається обов'язок довести відсутність підстав для залучення особи до участі у кримінальному провадженні як потерпілого.
Поряд з цим шкода є об'єктивною категорією, що являє собою ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення злочину.
В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди. Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення може бути: подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄРДР та служить передумовою для початку досудового розслідування; подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов'язковому прийняттю і реєстрації.
За таких підстав саме по собі подання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяви про вчинення кримінального правопорушення та заяви про залучення їх до кримінального провадження як потерпілих, свідчить про те, що останні вважають себе такими особами та просять цей процесуальний статус закріпити шляхом визнання їх потерпілими. Більше того у поданій заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтували, у чому, на їхній погляд, полягає завдана їм шкода, визначили вид такої шкоди та її розмір.
Так, положеннями ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Слідча суддя, заслухавши скаржників, проаналізувавши зміст скарги та доданих до неї документів, а також матеріали кримінального провадження № 42022210000000007 від 19.01.2022, приходить до переконання, що постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілими є передчасною, невмотивованою та такою, що позбавляє можливості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути повною мірою поінформованими про хід розгляду кримінального провадження, в якому розслідуються обставини вчинення заявленого ними кримінального правопорушення, а також позбавляє можливості ініціювати проведення слідчих дій та брати участь під час їх здійснення.
Відповідно до п. 33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України» та п. 44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» термін «потерпілий» у сенсі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Відтак права потерпілого визначають обсяг та межі його дозволеної і гарантованої поведінки у кримінальному провадженні і відповідно широкий обсяг прав, якими наділяється потерпілий, покликані забезпечити його активну участь у кримінальному провадженні, що у свою чергу, необхідне для повного виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, а гарантоване законом право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду покликане забезпечити його активну участь у доказуванні.
Відтак слідча суддя приходить до переконання про відсутність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не завдано будь-якої шкоди, а визнання останніх потерпілими у вказаному кримінальному провадженні гарантує повний та всебічний розгляд наведених скаржником фактів вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути мотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Разом з тим оскаржувана постанова від 26.12.2024 не містить належного посилання на докази, які наявні у матеріалах кримінального провадження та стали підставою прийняття цієї постанови, оскільки у межах даного кримінального провадження не проведені необхідні слідчі дії, які б давали підстави прийти до такого висновку, зокрема, але не виключно, не проведений допит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо обставин завдання їм моральної шкоди та підстав, які слугували для визначення розміру цієї шкоди. Указане, у свою чергу, спростовує висновки слідчого про відсутність об'єктивних відомостей, що підтверджують заподіяння прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 будь-якої шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки слідчий не вжив жодних заходів, щоб підтвердити чи спростувати ці відомості.
У зв'язку із викладеним слідча суддя доходить висновку, що постанова постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 про відмову у визнанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 підлягає скасуванню.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування цього рішення та зобов'язання вчинити певну дію.
Ураховуючи, що є усі підстави вважати, що права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушені внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, слідча суддя вважає за необхідне зобов'язати старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.12.2024.
Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а тому слідча суддя не вбачає підстав для зобов'язання слідчого вчинити дії, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення по заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.12.2024.
За таких підстав слідча суддя вважає за необхідне у скарзі в цій частині відмовити.
Керуючись ст. 2, 9, 55, 303, 306, 307, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя
Скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 про відмову у визнанні потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 від 26.12.2024 про відмову у визнанні потерпілими під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000007 від 19.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зобов'язати старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.12.2024.
У іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1