Справа №705/2336/21
2/705/172/25 РІШЕННЯ
07 лютого 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Остропольської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму боргу за договором позики в розмірі 1600000 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 35 відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 231667 грн 04 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних збитків в розмірі 76491 грн 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_2 12.02.2020 укладений договір позики. Згідно пункту 1 договору позики, він передав відповідачу безвідсоткову позику в сумі 1600000 грн 00 коп. Відповідач зобов'язався повернути позику у визначений цим договором термін. Факт одержання грошей підтверджується розпискою. Строк повернення грошових коштів, а саме 30.12.2020 зазначено в розписці та п. 2 Договору позики. Відповідач грошові зобов'язання по договору позики не виконав повністю, грошові кошти не повернув, чим порушив та не виконав умови договору позики та розписки про отримання грошових коштів. Просив суд врахувати довготривалість невиконання відповідачем свого основного грошового зобов'язання, значну суму боргу, значні порушення термінів, які позивач розцінює як злісне ухилення від виконання, чим і було зумовлене нарахування 35 % річних та інфляційних збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Сторони обопільно визначили та встановили в договорі позики інший розмір річних. У пункті 4 Договору позики передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний виплатити на вимогу позикодавця суму боргу та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 35 відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми. Згідно з арифметичним розрахунком сума боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 35 % річних від простроченої суми за період з 31.12.2020 по 30.05.2021 становить: сума 35 % річних - 231667 грн 04 коп.; інфляційні від простроченої суми в розмірі 76491 грн 00 коп. (з 01.01.2021 по 30.04.2021).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, попередньо подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд цивільної справи за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, попередньо подав до суду заяву, в якій зазначив, що правом на подання відзиву він не користується. У вирішенні справи поклався на розсуд суду, а судові засідання просив проводити без його участі.
Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 12 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, відповідно до якого позивач (позикодавець) передав у власність відповідача (позичальника) грошові кошти в сумі 1600000 грн 00 коп.
Відповідно до п. 1 Договору позики позикодавець зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін. Позикодавець надає позику (передає грошові кошти) позичальникові в день підписання сторонами цього Договору.
Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно підписаною позичальником в момент передачі йому суми позики (п. 1.1. Договору позики).
Згідно із п. 2 Договору позивальник зобов'язався повернути позикодавцеві зазначену вище суму грошей в строк до 30 грудня 2020 року.
В разі, коли позичальник не поверне позику у встановлений строк, позикодавець вправі стягнути заборгованість в примусовому порядку та судовому порядку (п. 5 Договору позики).
Згідно з п. 7 Договору позики якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу та:
- відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та тридцять п'ять відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Термін Договору позики починається з моменту передачі позикодавцем позичальникові суми позики й закінчується після виконання прийнятих на себе зобов'язань сторонами відповідно до умов договору, а саме повернення позичальником грошових коштів (п. 11 Договору позики).
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальником ОСОБА_2 поставлено підпис на розписці від 12 лютого 2020 року про отримання грошових коштів за договором позики від 12.02.2020, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі та строк їх повернення.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, провадження № 61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц, провадження № 61-33891св18).
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав обов'язок повернути грошові кошти позичальнику. Відповідач відзиву із запереченням розміру заборгованості до суду не подав.
Відтак, у справі з наданих до суду копії Договору позики від 12.02.2020 та розписки про отримання грошових коштів за договором позики від 12.02.2020 встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму грошових коштів, переданих за договором позики, тобто 1600000 гривень 00 копійок.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами, є нечинним, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У разі порушення зобов'язання за договором однією стороною друга сторона може отримати матеріальне відшкодування (неустойку). При цьому відповідно до ст. 552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань за договором.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7 Договору позики сторони погодили, що в разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та тридцять п'ять відсотків річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Таким чином, згідно з розрахунком сума, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів з 01.01.2021 по 30.04.2021, становить 76491 грн 00 коп. Крім того, згідно з розрахунком тридцяти п'яти процентів річних за період із 31.12.2020 по 30.05.2021, тридцять п'ять процентів річних від основного боргу складають 231667 грн 04 коп.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відтак, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань у строки, передбачені договором позики, не виконав, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що належить задовольнити в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою, судовий збір відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави, що становить 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на день подання позову до суду - 11350 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 19, 141, 76-81, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики від 12 лютого 2020 року в загальній сумі 1908158 (один мільйон дев'ятсот вісім тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 04 копійки, яка складається із: боргу за договором позики в розмірі 1600000 грн 00 коп.; інфляційної складової боргу в розмірі 76491 грн 00 коп.; 35% річних в розмірі 231667 грн 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 11350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.І.Єщенко