14 лютого 2025 року
м. Київ
справа №340/4348/24
адміністративне провадження №К/990/1124/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., у справі № 340/4348/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців (далі - відповідач, комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №133 від 13 травня 2024 року, про відмову у допуску до складання ним кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця; зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 30 квітня 2024 року про допуск до складання кваліфікаційного іспиту як особи, яка має намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 133 від 13 травня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 в допуску до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця. Зобов'язано Кваліфікаційну комісію приватних виконавців повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року про допуск до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року позивача позбавлено права на здійснення діяльності арбітражного керуючого в порядку дисциплінарної відповідальності та анульовано відповідне свідоцтво саме у зв'язку з порушенням ним законодавства при виконанні своїх обов'язків арбітражного керуючого (пункт 5 частини першої статі 26 Кодексу України з процедур банкрутства), тому попереджувальна (превентивна) дія наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року в цілях обмеження доступу до професії приватного виконавця тривала три роки з дня його видання (до 27 квітня 2024 року). Протягом цього трирічного періоду в силу вимог пункту 5 частини другої статті 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон №1403-VIII) позивач не міг бути приватним виконавцем.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача від 30 квітня 2024 року та перевірці його вимогам, встановленим статтею 18 Закону № 1403-VIII, безпідставно, з незаконних мотивів відмовив йому в допуску до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, а тому рішення відповідача, оформлене протоколом № 133 від 13 травня 2024 року, є протиправним.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 340/4348/24 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 340/4348/24 скасовано. Ухвалено в справі № 340/4348/24 нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на час подання позивачем до кваліфікаційної комісії приватних виконавців заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту (30 квітня 2024 року) не сплинув встановлений Законом № 1403-VIII трирічний строк з дня прийняття рішення про позбавлення позивача права на здійснення діяльності приватного виконавця (11 травня 2023 року), тому відповідачем прийнято правомірне рішення, оформлене протоколом № 133 від 13 травня 2024 року, про відмову у допуску ОСОБА_1 до складання ним кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 14 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року залишено без задоволення. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року залишено без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що саме у зв'язку з ухваленням Верховним Судом рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 наказом Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року «Про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої, частини другої статті 44 Закону № 1403-VIII припинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області ОСОБА_1
Наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року «Про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » не оскаржувався.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що до Єдиного реєстру приватних виконавців внесено відомості про припинення діяльності ОСОБА_1 як приватного виконавця в день видання Міністерством юстиції України наказу № 1786/5 від 11 травня 2023 року.
Отже колегія суддів погодилась із висновком суду апеляційної інстанції, що у цьому випадку, трирічний строк, протягом якого особа не може бути приватним виконавцем необхідно відраховувати з 11 травня 2023 року (з дня видання наказу Міністерством юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року «Про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців), а тому відповідачем прийнято правомірне рішення, оформлене протоколом № 133 від 13 травня 2024 року, про відмову у допуску ОСОБА_1 до складання ним кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
Ураховуючи наведене, відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаю окрему думку.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
В цій справі спірним є питання щодо правомірності відмови позивачу у допуску до складання кваліфікаційного іспиту приватного виконавця.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон № 1403-VIII.
Статтею 17 Закону 1403-VIII визначено, що державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України, яке формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; видає посвідчення приватного виконавця; визначає вимоги до офіса приватного виконавця; забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення; встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності; здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Частиною першою статті 18 Закону 1403-VIII встановлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.
Відповідно до частини другої та третьої статті 18 Закону 1403-VIII приватним виконавцем не може бути особа:
1) яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті;
2) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
3) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
4) яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов'язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;
5) якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
6) звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю частина третя статті 18 Закону 1403-VIII).
Пунктом 7 частини першої статті 44 Закону 1403-VIII визначено, що діяльність приватного виконавця припиняється шляхом позбавлення права на здійснення діяльності приватного виконавця у разі встановлення Міністерством юстиції України факту невідповідності приватного виконавця вимогам, визначеним статтею 18 цього Закону.
Частиною першою статті 45 Закону 1403-VIII встановлено, що приватний виконавець зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України інформації про припинення діяльності приватного виконавця.
Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем не може бути особа, якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону 1403-VIII особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після проходження навчання, стажування приватного виконавця подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, які підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону, а також декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону 1403-VIII кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою.
Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати 30 днів з дня її надходження.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Кваліфікаційна комісія приймає рішення про:
1) допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту;
2) відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту.
Частиною четвертою статті 20 Закону 1403-VIII встановлено, що кваліфікаційна комісія приймає рішення про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту, якщо:
1) подано не всі документи, визначені Міністерством юстиції України, або документи не відповідають встановленим вимогам;
2) особа не відповідає встановленим цим Законом вимогам до осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.
У рішенні Кваліфікаційної комісії про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту зазначаються причини такої відмови.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 2013 року займався незалежною професійною діяльністю як арбітражний керуючий, а з 2018 року він також займався незалежною професійною діяльністю як приватний виконавець.
У 2021 році Міністерство юстиції України як державний орган з питань банкрутства, що здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих, прийняв рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, про анулювання свідоцтва № 562 від 01 квітня 2013 року та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запису про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Не погоджуючись із наказом Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва» позивач оскаржив його до Кіровоградського окружного адміністративного суду (справа № 340/2214/21). При цьому ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 340/2214/21 позивачу відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову (зупинення дії наказу № 1516/5).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, у справі № 340/2214/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, а також зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом від 20 квітня 2021 року за № 102/04/21, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 340/2214/21 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
13 травня 2024 року відповідачем прийнято рішення відмовити позивачу у допуску до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця на підставі пункту 2 частини четвертої статті 20 Закону № 1403-VIII, оскільки з дати видачі наказу Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року «Про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » не сплив встановлений пунктом 5 частини другої статі 18 Закону № 1403-VIII трирічний строк.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом № 133 від 13 травня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 в допуску до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця. Зобов'язано Кваліфікаційну комісію приватних виконавців повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року про допуск до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 340/4348/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В випадку, що є предметом судового дослідження, спір виникає через відмову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців у допуску позивача до складання кваліфікаційного іспиту на основі наказу Міністерства юстиції України про припинення його діяльності як приватного виконавця. Позивач вважає, що трирічний строк, протягом якого йому заборонено здійснювати таку діяльність, має обчислюватися з іншої дати, а саме з моменту видання попереднього наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року, а не з дати видання наказу Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року, який не є наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Це питання стосується правильності визначення строку, протягом якого позивач не може займатися діяльністю приватного виконавця через порушення, які виникли в результаті його попередніх дисциплінарних порушень.
Основне питання спору полягає в тому, який саме момент є правильним для початку обчислення трирічного строку, вказаного в законодавстві, і чи правильно судом застосовано ці норми. Позивач вважає, що строк треба починати обчислювати з дати наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року (наказ про притягнення до відповідальності), а не з дати наказу Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року, тому вимагає поновлення своїх прав на здійснення діяльності приватного виконавця.
Принципи обчислення строків є важливою складовою правового регулювання, оскільки вони визначають момент, з якого правові наслідки набирають чинності. У випадках, коли обмеження прав позивача накладаються на підставі адміністративних актів, критично важливо чітко встановити момент, з якого ці обмеження стають юридично значущими. Це дає змогу забезпечити правову визначеність і справедливість, а також уникнути надмірного затягування строків чи формального тлумачення законодавства.
У таких ситуаціях строки обмеження прав повинні обчислюватися з моменту фактичного настання заборони діяльності позивача. Саме цей момент має вирішальне значення, оскільки він відображає реальні наслідки для правового статусу особи.
Закон №1403-VIII встановлює, що трирічний строк для обмеження права на здійснення діяльності приватного виконавця обчислюється з моменту прийняття «відповідного рішення». Під таким рішенням розуміється акт, який фактично позбавляє особу права здійснювати професійну діяльність.
Синтаксичний розбір пункту 5 частини другої статті 18 Закону № 1403-VIII дозволяє зробити висновок: законодавець чітко визначив строк дії (обмежувального) заходу та момент, з якого його слід відраховувати - «з дня прийняття відповідного рішення».
Для визначення моменту початку строку слід враховувати не лише формальний юридичний акт, але й його реальний вплив на можливості позивача. Тому строк має обчислюватися з дати, коли фактично було встановлено обмеження прав позивача. У разі, якщо обмеження почало діяти з видання наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року, саме ця дата є визначальною для початку трирічного строку.
У цьому контексті, якщо наказ Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року вже встановив обмеження прав позивача, трирічний строк має обчислюватися саме з цієї дати. Подальший наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року, який є лише засобом реалізації та відновлення дії наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року, не може вважатися підставою для початку нового строку.
Це повністю відповідає принципу правової визначеності, згідно з яким права особи не можуть обмежуватися повторно за тих самих підстав. Якщо обмеження вже було встановлено першим наказом, жодних правових підстав для повторного початку строку немає, адже фактичний стан справ не зазнав змін.
Наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року є виключно технічним засобом для відновлення дії наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року. Він не створює нових підстав для обмеження діяльності приватного виконавця (наприклад, через додаткове притягнення до відповідальності), а лише підтверджує вже наявне обмеження.
Враховуючи положення законодавства та принципи правової визначеності, трирічний строк для обмеження прав позивача має обчислюватися з моменту видання першого наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року. Цей наказ встановив обмеження прав позивача на здійснення професійної діяльності, і цей момент є вирішальним для початку відліку строку. Подальший наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року лише підтверджує вже існуюче обмеження і не створює нових юридичних наслідків.
Трактування строків на користь позивача є важливим для забезпечення принципів справедливості, правової визначеності та пропорційності. Позивач має право знати чіткий момент початку обмеження його прав. Якщо це обмеження було встановлено наказом Міністерства юстиції України № 1516/5 у 2021 році, строк має починатися саме з цієї дати, а не з моменту формального підтвердження в 2023 році. Такий підхід узгоджується з національним законодавством та міжнародними стандартами прав людини, сприяючи справедливому та неупередженому судовому розгляду.
Правильним є висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 18 Закону № 1403-VIII, строк відліку (обмежувального) трирічного строку, протягом якого позивач не може бути, зокрема приватним виконавцем, повинен відраховуватись з 27 квітня 2021 року, тобто з дня видання наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва».
Подальше поновлення чинності та дії наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва» на підставі постанови Верховного Суду 06 квітня 2023 року у справі № 340/2214/21, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , також не змінює момент з якого необхідно відраховувати трирічний строк, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, Закон №1403-VIII пов'язує початок обмежувальної дії саме з днем видання Міністерством юстиції України відповідного наказу і не ставить в залежність від інших обставин, зокрема оскарження такого рішення в судовому порядку.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до пункту 5 частини 2 статті 18 Закону №1403-VIII позивач не міг бути приватним виконавцем протягом трьох років з дня прийняття наказу № 1516/5 від 27 квітня 2021 року, а з 28 квітня 2024 року негативний (обмежувальний) вплив наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва» на професійну кар'єру позивача як приватного виконавця припинився. Наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року з огляду на підставу його видання не є перешкодою для повернення позивача до професії приватного виконавця і не свідчить про невідповідність позивача вимогам до осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, на час подання ним заяви до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про допуск до складення кваліфікаційного іспиту від 30 квітня 2024 року.
Щодо виданого Міністерством юстиції України наказу № 1786/5 від 11 травня 2023 року на підставі передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 44 Закону №1403-VIII (встановлення факту невідповідності приватного виконавця вимогам, визначеним статтею 18 цього Закону):
Зазначений вище наказ видано після ухвалення Верховним Судом постанови від 06 квітня 2023 року у справі № 340/2214/21.
Зі змісту наказу вбачається, що такий видано на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва», тобто через невідповідність позивача вимогам, визначеним статтею 18 Закону №1403-VIII.
Наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 видано в межах обмежувального трирічного строку з 27 квітня 2021 року.
Видача наказу Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року обумовлена не вчиненням особою дисциплінарного проступку, а необхідністю приведення у відповідність її правового статусу, оскільки після прийняття Верховним Судом рішення у справі № 340/2214/21 та поновлення юридичної сили наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року, знову почали діяти обмежувальні приписи. Таким чином, наказ Міністерства юстиції України № 1786/5 від 11 травня 2023 року не містить окремих підстав для припинення діяльності приватного виконавця, а є лише засобом реалізації та відновлення дії наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року. Його правовий статус слід розглядати в сукупності з приписами наказу Міністерства юстиції України № 1516/5 від 27 квітня 2021 року як механізм застосування дії цього наказу (в зв'язку ухваленням Верховним Судом Постанови у справі № 340/2214/21) на строк, визначений у ньому.
Вважаю що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при розгляді заяви ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року та перевірці її вимогам, встановленим статтею 18 Закону №1403-VIII не врахував всіх обставин, які склались у позивача та дійшов передчасного висновку щодо відмови йому в допуску до складення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, ухваливши правильне по суті спору судове рішення.
За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу ОСОБА_1 слід було задовольнити, у порядку статті 352 КАС України скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року залишити в силі.
Суддя І. В. Желєзний