13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №380/10067/24
адміністративне провадження № К/990/2401/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя Бритичак У.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року (судді: Затолочний В.С., Гудим Л.Я., Качмар В.Я.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" (далі також - ТОВ "Агро-Юг В", Позивач) звернулося з до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - ГУ ДПС, Відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2023 року № 16839/13-01-07-10.
Позивач наполягав на безпідставності нарахування згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням пені, зокрема, з огляду на неправильне трактування Відповідачем частини другої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (надалі також - Закон про валюту).
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовив з посиланням, зокрема, на те, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а не з наступного дня, як стверджує представник Позивача з посиланням на норми Цивільного кодексу України.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Юг В" залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, апеляційний суд виснував, зокрема що згідно з розрахунком до спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності Відповідач нарахував пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочення, у тому числі: 1) за експортною митною декларацією (далі також - ЕМД) від 28 листопада 2022 року ЕК 10 АА № 22UA400040042009U2 (граничний строк розрахунку 26 травня 2023 року) за період прострочення з 27 травня 2023 року; 2) за ЕМД від 17 січня 2023 року ЕК 10 АА № 23UA400040001572U8 (граничний строк розрахунку 15 липня 2023 року) за період прострочення з 16 липня 2023 року.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між ТОВ "Агро-Юг В" (Продавець) та компанією-нерезидентом "VinsleGroup KFT" (Угорщина) (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 24 жовтня 2022 року № VG-C-24102022 щодо поставки кукурудзи (далі також - Контракт).
Відповідач отримав лист від Національного банку України про виявлені факти порушення граничних строків розрахунків ТОВ "Агро-Юг В" за Контрактом з датами експорту товару - 28 листопада 2022 року та 17 січня 2023 року.
Відповідач провів перевірку Позивача, за результатами якої склав акт від 25 грудня 2023 року № 36365/13-01-07-10/32461564.
Згідно з висновками акта Позивач допустив порушення вимог частин першої та другої статті 13 Закону "Про валюту і валютні операції", з урахуванням пункту 14-2 Постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".
На підставі цього акта Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2024 року № 2838/13-01-07-10 на суму 775 407,86 грн.
ТОВ "АГРО-ЮГ В" оскаржило це рішення в адміністративному порядку.
Державна податкова служба України рішенням від 5 квітня 2024 року №9694/6/99-00-06-01-02-06 скаргу частково задовольнила, скасувала податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2024 року № 2838/13-01-07-10 у частині 53 839,91 грн застосованої пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, а в іншій частині - залишила без змін.
З урахуванням цього Відповідач прийняв нове податкове-повідомлення рішення від 15 квітня 2024 року № 16839/13-01-07-10 на суму 721 567,95 грн.
Згідно з розрахунком до вказаного податкового повідомлення-рішення за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності Відповідач нарахував пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочення, зокрема:
1) за ЕМД від 28 листопада 2022 року ЕК 10 АА № 22UA400040042009U2 (граничний строк розрахунку 26 травня 2023 року):
- за період прострочення з 27 травня до 12 червня 2023 року (17 днів) в сумі 60 042,71 грн;
- за період прострочення з 27 травня до 31 липня 2023 року (66 днів) в сумі 194 255,82 грн;
- за період прострочення з 27 травня до 31 серпня 2023 року (97 днів) в сумі 296917,08 грн;
2) за ЕМД від 17 січня 2023 року ЕК 10 АА № 23UA400040001572U8 (граничний строк розрахунку 15 липня 2023 року):
- за період прострочення з 16 липня до 19 вересня 2023 року (66 днів) в сумі 170 352,34 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Позивач не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а підставою касаційного оскарження Позивач визначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 251 Цивільного кодексу України, частин першої другої та п'ятої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та пункту 14-2 Постанови Правління Національного Банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".
Позивач вважає, що обрахунок граничного строку розрахунків за зовнішньо-економічними операціями має розпочинатися на наступний день після митного оформлення продукції, що експортується, тоді як Відповідач розпочав обрахунок з дня митного оформлення.
Обґрунтовуючи позицію, Позивач звертає увагу на те, що Закон України "Про валюту і валютні операції" визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Цей Закон, на думку Позивача, хоча і є спеціальним, проте жодним чином не визначає інший (спеціальний) порядок обрахунку строків, що є відміним від порядку, визначеного нормами загального законодавства, а тому є помилковим висновок, що зміст частини другої статті 13 Закону про валюту в частині строку виплати заборгованості обчислюється з дня такого митного оформлення. Позивач стверджує, що наведена норма не вказує, що день митного оформлення рахується включно.
З урахуванням цього у касаційній скарзі представник Позивача, зокрема, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2023 року № 16839/13-01-07-10.
3.2. Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Заперечуючи вимоги касаційної скарги, представник Відповідача у відзиві на касаційну скаргу фактично цитує висновки суду першої інстанції, які було покладено в основу задоволення позовних вимог.
Наголошує, зокрема, на тому, що Законом України "Про валюту і валютні операції" прямо передбачено, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а не з наступного дня, як стверджує представник Позивача.
Зазначає, що правовідносини із нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України "Про валюту і валютні операції" і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, у порівнянні із загальними нормами Цивільного кодексу України, зокрема, і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті та обчислення строків виплати заборгованості.
Отже, як вважає Відповідач, оскільки митне оформлення товару за Контрактом відбулось 28 листопада 2022 року та 17 січня 2023 строк виплати заборгованості (180 днів) обчислюється з дня такого оформлення, відповідно граничний строк сплати такої заборгованості - 26 травня та 15 липня 2023 року.
У контексті цього Відповідач звертає увагу, що нарахування пені розпочато з наступного дня, після закінчення вищевказаного строку, зокрема з 27 травня та з 16 липня 2023 року.
Таким чином, на думку Відповідача, ним правильно встановлені граничні строки сплати контрагентом Позивача заборгованості згідно з оформленими ТОВ "Агро-Юг В" ЕМД.
Резюмуючи наведене вище Відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті, Верховний Суд звертає увагу на таке.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі слугував пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо того, з якого дня розпочинається обрахунок строку розрахунків за зовнішньо-економічними операціями: з дня митного оформлення товару (продукції) чи з наступного дня після митного оформлення товару (продукції) дня.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту і валютні операції". Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
На підставі аналізу наведених вище норм права Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі №160/6138/24 вже виснував, що «якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону про валюту пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.
Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон про валюту не містить вказівки на будь-який інший день…».
Отже, Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Фактично суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, в якому був наведений такий же за змістом висновок, що й сформував Верховний Суд у справі № 160/6138/24.
Колегія суддів виходячи із зазначених представниками сторін підстав не знайшла визначених законом підстав для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 160/6138/24.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Інших, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав, окрім як пункт 3, Позивач у касаційній скарзі не навів.
Резюмуючи наведене, у цій справі касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.
Відтак, узагальнюючи наведене у сукупності суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 380/10067/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Керуючись статтями 3, 345, 339 КАС України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 380/10067/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх