про відмову у відкритті касаційного провадження
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/27653/24
адміністративне провадження № К/990/3344/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 420/27653/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки УСБУ в Одеській області від 07.08.2020 № 90 та довідок від 03.11.2023 № 1075, 1076, 1077, 1078;
зобов'язати ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки УСБУ в Одеській області від 07.08.2020 № 90 та довідок від 03.11.2023 № 1075, 1076, 1077, 1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, у задоволенні позову відмовлено.
27.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 420/27653/24, а позов задовольнити у повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункти «а» - «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (дана справа має виняткове значення для позивача), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, у постановах Верховного Суду від 27.12.2023 у справі № 380/13404/23, від 11.12.2024 у справі № 400/3715/23, тощо).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо непроведення перерахунку пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідок.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 08.10.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114, інших норм матеріального та/або процесуального права.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, позаяк у зазначеній справі особа зверталася до суду з позовом до обласного військового комісаріату про визнання протиправною його бездіяльності щодо невиготовлення та ненаправлення довідки про розмір грошового забезпечення, що не кореспондується із предметом спору та суб'єктним складом справи № 420/27653/24.
Також колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (предмет спору стосувався питання про розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), висновки Верховного суду, викладені у постанові від 27.12.2023 у справі № 380/13404/23 (предмет спору стосувався питання зазначення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії у довідках про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, які видаються особам, пенсію яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на виконання рішення суду), у постанові від 11.12.2024 у справі № 400/3715/23 (предмет спору стосувався питання невиготовлення та ненаправлення до територіального органу Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018).
Суд зауважує, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже скаржником не доведено існування у спірному випадку підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 420/27653/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа