13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/17137/23
адміністративне провадження № К/990/51368/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 320/17137/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» (далі - ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 320/17137/23.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та надання відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, зокрема, ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, та які були визнані неповажними. Так, скаржник повторно зазначає про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не було отримано ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», а матеріали справи не містять доказів щодо його направлення та вручення позивачу. Зауважує, що його представник отримав оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції лише 26 грудня 2024 року, 27 грудня 2024 року ознайомився з матеріалами справи в приміщенні Київського окружного адміністративного суду. Після отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, 31 грудня 2024 року скаржник, без зволікань, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Також скаржник звертає увагу на те, що не мав об'єктивної можливості отримати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції через «Електронний кабінет» ЄСІТС, як це визначено пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України, через існування об'єктивних перешкод, труднощами, які не залежали від його волі. Скаржник повторно зазначає про те, що термін дії кваліфікованого електронного цифрового підпису закінчився під час перебування директора товариства у щорічній запланованій відпустці, а доручення (довіреності) на інших осіб, які б могли виготовити новий, не було зроблено. Скаржник не отримував повідомлення про доставлення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а матеріали справи не містять відомостей про отримання Шостим апеляційним адміністративним судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до «Електронного кабінету» позивача.
Щодо публікації та забезпечення надання загального доступу до повного тексту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 жовтня 2024 року, то скаржник просить урахувати, що перебуваючи у запланованій щорічній відпустці директор товариства не мав доступу до цього джерела інформації, оскільки не мав вільного доступу до мережі інтернет та гаджету.
Щодо дати, коли ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» отримало повний текст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, то скаржник зазначає таке:
«ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» фактично отримало копію повного тексту оскаржуваної постанови від адвоката Адвокатського об'єднання «ВЕРІТІ ГРУП» 26 січня 2024 року, що пояснюється наступним.
Враховуючи, що станом на 26 січня 2024 року ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» не було відомо про результат поданої ним апеляційної скарги у справі № 320/17137/23, 26 грудня 2024 року з Адвокатським об'єднанням «Веріті Груп» було укладено договір про надання правової допомоги та 26 грудня 2024 року представником касатора отримано належним чином засвідчену копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 року у справі № 320/17137/23».
Також скаржник, з посиланням на практику Верховного Суду щодо поновлення строку звернення до суду, просить суд оцінити причини пропуску строку його звернення до суду касаційної інстанції без надмірного формалізму.
Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» було заявником апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.
Також установлено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 09 жовтня 2024 року у відкритому судовому засіданні, в повному обсязі складено 10 жовтня 2024 року.
Водночас з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду лише 31 грудня 2024 року.
У поданій заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, зокрема, про те, що «оскаржувана постанова не була отримана ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», матеріали справи не містять доказів щодо її направлення та вручення позивачу», «оскаржувану Постанову ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» не отримувало і докази вручення копії судового рішення позивачу, як це визначено п. 3 ч. 6 ст. 251 КАС України (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення) в матеріалах справи відсутні».
Верховний Суд критично оцінює зазначені скаржником обставини, оскільки в самій касаційній скарзі останній вказував, що «оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було прийняте за відсутності представника позивача та доставлено в «Електронний кабінет» 16 жовтня 2024 року».
Крім того, посилаючись на те, що матеріали справи не містять докази вручення копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, скаржник не надав до суду жодних доказів на підтвердження зазначеного.
Також Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що введення електронного кабінету та можливі технічні складнощі (в тому числі, закінчення терміну дії електронного цифрового підпису) не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку, оскільки такі обставини не є непереборними і не створюють об'єктивної неможливості для вчасного звернення до суду з касаційною скаргою.
Крім того, факт відсутності директора товариства (зокрема, його перебування у відпустці чи у відрядженні) є виключно проблемою внутрішньої організації роботи підприємства та не може бути підставою несвоєчасного подання касаційної скарги.
Колегія суддів Верховного Суду також зауважує, що положеннями КАС України допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Отже, скаржник не був позбавлений права подати касаційну скаргу через свого представника.
Водночас такий значний проміжок часу з дати ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції по дату укладення договору про надання правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «Веріті Груп» (26 грудня 2024 року) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у цій справі.
Верховний Суд зауважує, що особа, яка заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в строк, передбачений законом.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду з приводу поновлення строку звернення до суду, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Отже, станом на 13 лютого 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 320/17137/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов