13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №522/13430/24-Е
адміністративне провадження № К/990/47046/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Казнєвського Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №522/13430/24-Е за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України,
Казнєвський Владислав Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №15 від 11 травня 2024 року про примусове видворення громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року скасовано, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої, п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.
24 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена касаційна скарга.
В уточненій касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 січня 2024 року у справі №204/10229/22, від 12 серпня 2020 року у справі №127/26552/16-а, від 24 грудня 2020 року у справі №815/1701/18, щодо застосування частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
У цьому контексті Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у згаданих справах, не є релевантними до цієї справи.
Направляючи справу №204/10229/22 на новий розгляд Верховний Суд вказав, що усне звернення громадян до державних органів, в тому числі до органів Державної міграційної служби України, повинно розглядатися за тією ж самою процедурою реєстрації та розгляду, а також у ті ж самі строки, що й письмове звернення. Верховний суду зазначив, що судам необхідно досліджувати питання дотримання законності процедур та виконання органом державної міграційної служби положень Закону України «Про звернення громадян» в частині фіксації звернень громадян в усній формі, в тому числі встановлювати коли та ким з уповноважених осіб органу державної міграційної служби було отримане усне звернення та надано відповідну усну відмову, зокрема показаннями свідків, а саме уповноважених осіб органу державної міграційної служби, допиту яких передує приведення останніх до присяги свідка та попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
У справі №127/26552/16-а Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки рішення відповідача стосовно примусового повернення позивача до Сирійської Арабської Республіки є необгрунтованим зважаючи на ситуацію загальнопоширеного насильства в Сирії, що підтверджується Рекомендаціями УВКБ ООН, а також враховуючи заборону, передбачену приписами частини другої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», щодо примусового повернення іноземця де його життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у справі №815/1701/18 Верховний Суд вказав про те, що в країні походження позивача триває військовий конфлікт та існує ситуація загальнопоширеного насильства, які, в свою чергу, можуть становити загрозу життю, безпеці чи свободі позивача, тому формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, призвело до прийняття протиправного рішення щодо примусового повернення позивача до країни походження.
Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.
З огляду на це Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Доводи скаржника у цій частині не доведені у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другою, третьою статті 353 КАС України.
За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 14 січня 205 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обгрунтвання підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
За наслідками не виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Враховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Казнєвського Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №522/13430/24-Е повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько