13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №140/31073/23
адміністративне провадження №К/990/48813/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №140/31073/23 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними та незаконними дії Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області при складанні пунктів 1, 2 вимоги, оформленої листом від 12 вересня 2023 року №130304-14/2168-2023; скасувати пункт 1 вимоги (забезпечення відшкодування на користь державного бюджету незаконних видатків в сумі 2528752,55 грн, заподіяних внаслідок проведення зайвих витрат на виплату грошової премії працівникам, відповідно до норм статей 130, 136 КЗпП) оформленої листом від 12 вересня 2023 року №130304-14/2168-2023 "Про усунення порушень виявлених ревізією"; скасувати пункт 2 вимоги (забезпечення відшкодування на користь державного бюджету матеріальної шкоди (збитків) в сумі 5215721,16 грн, заподіяної внаслідок здійснення оплати товарів оборонного призначення за вартістю, до якої включено прибуток, відповідно до норм статей 216, 229 ГКУ, статей 22, 610, 625 ЦКУ) оформленої листом від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023 "Про усунення порушень виявлених ревізією".
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску вказаного строку.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області залишено без руху. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
24 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена касаційна скарга.
Скаржник виконав вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Окреслюючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано статтю 1, 7, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17, від 04 травня 2023 року у справі №160/5890/22.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Згідно фактичних обставин справи №160/5890/22 убачається, що цій справі Департаментом капітального будівництва Дніпровської міської ради до Державної аудиторської служби України було оскаржено до суду висновок Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі, яким виявлені порушення процедури таких закупівель. Натомість у даній справі оскаржується вимога щодо забезпечення відшкодування збитків.
У справі №826/3350/17 Верховний Суд дійшов висновку, що зміст спірної вимоги, є індивідуально-правовим актом, і відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб «забезпечити відшкодування збитків», встановлених контролюючим органом. Додатково про обов'язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави. Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. Суд зазначив, що спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України,
Задовольнити клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про поновлення строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №140/31073/23.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №140/31073/23 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №140/31073/23.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько