про залишення касаційної скарги без руху
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №400/956/24
адміністративне провадження №К/990/2328/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024
у справі №400/956/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Галицинівська сільська рада,
про визнання протиправним рішення,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Галицинівська сільська рада, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в частині внесення подання від 29 грудня 2023 року №21-28-0.23-180/61-23-КФК стосовно анулювання кваліфікаційного сертифікату від 16 травня 2016 року №010429 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05 січня 2024 року №9 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника" в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката №010429 від 16 травня 2016 року сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну служби України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформацію про кваліфікаційний сертифікат №010429 від 16 травня 2016 року сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05 січня 2024 року №9 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника" в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката від 16 травня 2016 року №010429 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформацію про кваліфікаційний сертифікат від 16 травня 2016 року №010429 ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Лисенко Катерина Іванівна, 17 січня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2025 року, визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян: Смокович М.І. (суддя-доповідач), Мацедонська В.Е., Уханенко С.А.
До початку розгляду справи суддею-доповідачем Смоковичем М.І. та суддями Мацедонською В.Е., Уханенком С.А. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без урахування спеціалізації.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року заяви суддів Смоковича М.І., Мацедонської В.Е. та Уханенка С.А. задоволено.
Відведено суддів Смоковича М.І., Мацедонську В.Е., Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №400/956/24.
Матеріали адміністративної справи №400/956/24 (провадження №К/990/2328/25) передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому порядку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2025 року визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав: Берназюк Я.О. (суддя-доповідач), Стародуб О.П. та Чиркін С.М.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень Суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частин четвертої та п'ятої статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справі №400/956/24 та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги.
З огляду на викладене, позивачу слід навести підстави касаційного оскарження з їх належним обґрунтуванням та з урахуванням роз'яснень Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи предмет спору, складність правовідносин у справі, а також характер недоліків касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу слід залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції скаргу в новій редакції з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
У випадку неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 330, 332, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 у справі №400/956/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Галицинівська сільська рада, про визнання протиправним рішення залишити без руху.
2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін