про відмову у відкритті касаційного провадження
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №640/18477/21
адміністративне провадження № К/990/51235/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року
у справі № 640/18477/21
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2021 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розрахунку пенсії у зв'язку з виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі №640/21047/20, що призвело до зменшення розміру щомісячної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати пенсію згідно з судовим рішенням, з врахуванням оновлених довідок Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1197зп, №21-1198зп, наданих 15 червня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, із врахуванням 80% основного розміру пенсії без обмеження максимальним розміром, у сумі 16 268,17 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплати заборгованості з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 53390,90 грн як суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року задоволено позов частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року без урахування довідок Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1197зп та №21-1198зп.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року з обов'язковим врахуванням довідок Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1197зп та №21-1198зп, виходячи з розрахунку 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
10 листопада 2022 року у справі №640/18477/21 було видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження №70375767.
ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні на підставі договору від 23 жовтня 2023 року про відступлення прав вимоги новим правонаступником, укладеного між ним та ОСОБА_2 , та встановити правовий режим грошових коштів боргу з виплати пенсії у розмірі 128879,14 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 30 грудня 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки касаційну скаргу подано з пропуском процесуального строку і особа, яка її подала, не ставить питання про поновлення цього строку та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку.
Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено ОСОБА_1 15 січня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610223066685.
17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поважність підстав пропуску строку скаржник пов'язує зі складними життєвими обставинами, а також потребою у здійсненні догляду за важко хворим батьком - ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначених доводів скаржник надає копію медичного висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09 серпня 2023 року, копію довідки серії КИ-1 №098814 від 17 січня 2025 року, видану на ім'я ОСОБА_2 , копію довідки №19 від 02 січня 2024 року про надання соціальних послуг з догляду за особою похилого віку на професійній основі, акт про надані соціальні послуги з догляду з 01 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року.
Проаналізувавши зазначені підстави пропуску строку та надані на підтвердження докази, а також враховуючи положення статті 51 Конституції України, положенням частини другої якої передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, і статті 172 Сімейного кодексу України, положенням частини першої якої передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, а отже й наявність підстав для поновлення процесуального строку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі колегія суддів виходила з такого.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Так, 10 листопада 2022 року у справі №640/18477/21 було видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження №70375767.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій, враховуючи положення статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-1V (далі - Закон №1058-1V), а також статей 512, 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив встановити правовий режим грошових коштів боргу пенсії 128879,14 грн і замінити у виконавчому проваджені №70375767 стягувача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , у зв'язку з переходом права власності на підставі договору від 23 жовтня 2023 року про відступлення прав вимоги новим правонаступником.
На обґрунтування заяви зазначав, що 23 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги. Пунктом 1 договору визначено, що ОСОБА_2 передає належне йому право вимоги до боржника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, який не виконує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 №640/18477/21, яке набрало законної сили 27 жовтня 2022 року, що підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа №640/18477/21 від 10 листопада 2022 року Окружного адміністративного суду міста Києва у виконавчому провадженні №70375767 щодо виплати нарахованої і невиплаченої суми боргу 128879,14 грн, а правонаступник ОСОБА_1 приймає право вимоги до боржника, що належне ОСОБА_2 нарахованої і невиплаченої суми боргу 128879,14 грн. До заяви заявником додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 16 листопада 2022 року №2600-0202-8/150636, наданий на запит ОСОБА_1 від 08 листопада 2022 року, в якому зазначено, зокрема, що погашення заборгованості, обчисленої на виконання судового рішення здійснюється в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань. Різниця пенсії на виконання рішення суду, яка підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету може бути виплачена в разі заміни стягувача. Також, у листі Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 13 січня 2023 року №2800-030203-8/1962, наданого на запит ОСОБА_1 зазначено, що недоотримана у зв'язку зі смертю стягувача сума коштів, нарахована на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішенням суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23 лютого 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні заяви суди першої і апеляційної інстанцій виходили із відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі №640/18477/21, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про відступлення права вимоги від 23 жовтня 2023 року.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, оскільки під час вирішення поставленого у заяві питання, не врахували положення статті 61 Закону №2262-XII, статті 52 Закону №1058-1V і положення статей 512, 1218, 1219, 1227 ЦК України, а також не встановили правовий режим грошових коштів.
Колегія суддів вважає висновки судів першої і апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтованими виходячи з такого.
Статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Разом з тим, спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Положеннями статей 1218, 1219 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Крім того, вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни сторони/стягувача у виконавчому провадженні.
Такі висновки судів узгоджуються з практикою Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 01 травня 2023 року у справі №520/926/21, від 16 березня 2023 року у справі №420/288/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, від 24 січня 2024 року у справі №380/9537/21, від 13 лютого 2024 року у справі №240/17105/21, від 15 лютого 2024 року у справі №420/25417/21, від 11 квітня 2024 року у справі №280/737/19, від 03 липня 2024 року у справі №420/8083/20, від 17 липня 2024 року у справі №420/24770/21.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічного висновку щодо застосування положень статей 52, 379 КАС України у подібних правовідносинах Верховний Суду дійшов висновку, зокрема в ухвалі від 07 серпня 2024 року у справі №160/607/22.
Колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду або визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №640/18477/21.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №640/18477/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець