13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №160/14351/24
адміністративне провадження № К/990/5196/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №160/14351/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу певний період, зобов'язання призначити, нарахувати і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області №047250020877 від 19.04.2024 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та незарахування до пільгового стажу періоду навчання за фахом з 01.09.1983 по 04.03.1985, періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 13.12.1993 по 27.12.1993, з 18.09.1998 по 30.09.1998, з 18.11.1998 по 30.11.1998, з 02.12.1998 по 02.12.1998, з 10.12.1998 по 10.12.1998, з 16.12.1998 по 30.12.1998, з 01.01.1999 по 31.01.1999, з 02.02.1999 по 16.02.1999, з 01.03.1999 по 18.03.1999, з 10.06.2002 по 23.06.2002, але не більше одного місяця в календарному році, періодів роботи з 16.01.2003 по 06.04.2005, з 14.03.2006 по 13.03.2007, з 29.03.2007 по 31.12.2007, з 01.02.2011 по 30.06.2016; до страхового стажу період з 29.03.2007 по 26.01.2022;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період навчання за фахом з 01.09.1983 по 04.03.1985, періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 13.12.1993 по 27.12.1993, 18.09.1998 по 30.09.1998, 18.11.1998 по 30.11.1998, 02.12.1998 по 02.12.1998, 10.12.1998 по 10.12.1998, 16.12.1998 по 30.12.1998, 01.01.1999 по 31.01.1999, 02.02.1999 по 16.02.1999, 01.03.1999 по 18.03.1999, з 10.06.2002 по 23.06.2002, але не більше одного місяця в календарному році, періоди роботи з 16.01.2003 по 06.04.2005, з 14.03.2006 по 13.03.2007, з 29.03.2007 по 31.12.2007, з 01.02.2011 по 30.06.2016 до страхового стажу період з 29.03.2007 26.01.2022 та призначити, нарахувати і виплатити йому пенсію з моменту звернення за пенсією, а саме: з 12.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047250020877 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 від 19.04.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №2 у відпустках без збереження заробітної плати: 1993, оскільки відпустка менше аніж місяць (13.12.1993 - 27.12.1993) за 1993; 1995, оскільки відпустка менше аніж місяць (16.11.1995; 22, 24, 26.11.1995) за 1995; з 01.01.1998 по 31.12.1998 (у період з 01.01.1998 по 31.12.1998 ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати протягом 50 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2000 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 , 20 днів не підлягають зарахуванню); з 01.01.1999 по 31.12.1999 (у період з 01.01.1999 по 31.12.1999 ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати протягом 62 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2000 році підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 , 32 дні не підлягають зарахуванню); 2003 рік, оскільки відпустка менше аніж місяць (17.03.2003 -30.03.2003) за 2003; 2004, оскільки відпустка менше ніж місяць (27.06.2004) за 2004.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.03.2007 по 26.01.2022 в районах Крайньої Півночі з урахуванням кратності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 доповнено резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №160/14351/24 наступним змістом: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №2 з 16.01.2003 по 06.04.2005, з 14.03.2006 по 13.03.2007.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047250020877 від 19.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу згідно Списку №2 періоди знаходження його у відпустці без збереження заробітної плати, простою, які підтверджені довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» від 09.12.2021 №280-07/71: грудень 1993 року - числа з 13 по 27; листопад 1995 року - числа 16; грудень 1995 року - числа 22, 24, 26; вересень 1998 року - числа з 18 по 30; листопад 1998 року - числа з 18 по 30; грудень 1998 року - числа з 16 по 30; січень 1999 року - числа з 2 по 31; лютий 1999 року - числа з 02 по 16; березень 1999 року - числа з 01 по 18; червень 2002 року - числа з 10 по 23; ; червень 1998 року - числа 16, 24, 28, 30; липень 1998 року - числа 12, 14, 18, 20; серпень 1998 року - числа 01, 03; грудень 1998 року - числа 02, 10; березень 2003 року - числа з 17 по 30; червень 2004 року - числа 27, простій (охорона): травень 2004 року - числа 02,10; серпень 2004 року - числа 24; січень 2005 року - числа 01, 07; березень 2005 року - числа 27, 28, 29, 30, 31.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 29.03.2007 по 26.01.2022 в районах Крайньої Півночі без урахування кратності (в одинарному розмірі).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №160/14351/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження у вказаній справі є відмова призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №2.
Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.
Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник таких обґрунтувань не наводить.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №160/14351/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Н.В. Коваленко
Судді:
А. І. Рибачук