13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №580/5407/24
адміністративне провадження № К/990/3805/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №580/5407/24 за позовом ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 27 лютого 2024 року № 57-76/VIII в частині оголошення догани старості Городецького старостинського округу ОСОБА_1 ;
- стягнути з Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області відшкодування моральної шкоди в розмірі 180 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 ;
- стягнути з Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 недоплачену премію за січень - квітень 2024 року в розмірі 30 000 гривень.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору в сумі 911,20 грн; копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача.
17 червня 2024 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк на звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви посилався, на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина перша статті 233 КЗпП України.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Суди виходили з того, що відповідно до норм частин першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Заробітна плата (грошове забезпечення) є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо перевірки відповідності її розміру та складових.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оцінюючи доводи позивача про дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом, суди виходили з того, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Судами встановлено, що звернувшись до суду 29 травня 2024 року з позовною вимогою щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення відповідача, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом.
Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої премії є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення відповідача від 27 лютого 2024 року в частині оголошення догани позивачу.
Суди дійшли висновку, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо прийняття спірного рішення, яким позивачу оголошено догану під час проходження ним публічної служби, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позов, правильно застосували положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №580/5407/24 за позовом ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько