13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №120/6996/24
адміністративне провадження №К/990/47486/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 120/6996/24
за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач - ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Вінницький відділ ДВС) у якому просила:
- скасувати постанови від 05.03.2024 про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2;
- стягнути з Вінницького відділу ДВС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 6 800 грн;
- зобов'язати Вінницький відділ ДВС повернути 800 грн.
Ухвалою від 23.08.2024 Вінницького окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою від 21.11.2024 Сьомого апеляційного адміністративного суду, провадження в адміністративній справі закрито. Суди пояснили, що постанови про арешт коштів повинні оскаржуватися за правилами цивільного судочинства до суду, який їх видав, а не в порядку адміністративного провадження.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/47486/24 за цією касаційною скаргою.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі виклала клопотання про передання справи № 120/6996/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, враховуючи судову практику у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 823/359/18 та у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23, вона вважає, що справа заслуговує на розгляд саме цією інстанцією у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми.
Ухвалою Суду від 12.02.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
За частиною третьою статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи № 120/6996/24 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду із мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, виходить із наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятою статті 346 КАС України, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26.03.2019 у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
За частиною першою статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Скаржниця послалася на частину п'яту статті 346 КАС України, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, адже у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 823/359/18 вказано, що у виконавчому провадженні позивач не був стороною виконавчого провадження, а відтак мав право оскаржити бездіяльність виконавця в адміністративному суді. У постанові ж Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 140/26445/23 - що справа мала бути розглянута судом цивільної юрисдикції.
Оцінюючи доводи скаржниці у клопотанні, останнє не містить аргументів, які б корелювалися із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/15369/13-а, що підтверджують наявність ознак, які дозволяють кваліфікувати справу як спір із виключною правовою проблемою, зокрема - не обґрунтувала необхідність відступлення від усталеної судової практики чи наявність кількісних та якісних критеріїв для цього. На підставі цього, підстав для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, за частиною п'ятою статті 346 КАС України не встановлено.
За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить розв'язання питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов'язана з наявністю правових проблем.
Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у постанові від 27.03.2019 у справі № 823/359/18, відтак, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає.
Клопотання не містить обґрунтованих підстав необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про передачу справи № 120/6996/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду