06 лютого 2025 рокуСправа № 380/6021/24 пров. № А/857/29239/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» про стягнення боргу та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів, повний текст складено 11 жовтня 2024 року), -
У березні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (далі - АТ), в якому просило:
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за лютий 2024 року в сумі 1545574,77 грн.
В подальшому АТ у квітні 2024 році подало до суду зустрічну позовну заяву до ГУПФ в якій просило:
визнати протиправними дії відповідача щодо складання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за лютий 2024 року щодо АТ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року первісний позов задоволено. Стягнуто з АТ на користь ГУПФ заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за лютий 2024 року в сумі 1545574,77 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило АТ, яке із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення відмову у задоволенні позову та задоволення вимог за зустрічним позовом.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідачем за зустрічним позовом не було надано у строки, передбачені спеціальним законодавством щорічні розрахунки для планування річних витрат підприємства. Вказані розрахунки не направлялись цінним листом з описом вкладення. Реальність понесення відповідачем фактичних витрат на виплату на доставку пільгових пенсій також документально не підтверджується. Зазначає, що на підприємство не зобов'язане відшкодовувати доплати за понаднормовий стаж, так як вказані доплати фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідач за зустрічним позовом, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ГУПФ є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами, що відповідно має наслідком відмову у задоволенні зустрічного позову.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що АТ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в ГУПФ.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Бурштинська теплова електрична станція АТ (далі - ТЕС) є відокремленим підрозділом AT.
Згідно з розрахунками боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком 1 та Списком 2, сума заборгованості, що підлягає відшкодуванню за лютий 2024 року складає 1545574,77 грн.
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV за лютий 2024 року, а також перелік пенсіонерів по яким здійснюється відшкодування, направленні пенсійним органом на адресу відповідача, підтвердженням чого є супровідний лист щодо направлення розрахунків від 08.02.2024 №0900-0604-8/8017 (т.1 а.с.7-31).
Станом на день розгляду справи відповідач не спростував факт наявності заборгованості перед позивачем.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
У відповідності до частини другої «Прикінцевих положень Закону» №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (далі - список №2).
Згідно з пунктом 2 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663; далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень «Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Отже, обов'язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.
Саме така правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №820/3678/15.
Відносно посилання апелянта на те, що належним доказом надсилання відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за спірний період є опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення та підписом особи, що перевірила вміст поштового відправлення, то необхідно зазначити, що як видно із матеріалів справи розрахунки фактичних витрат та уточненні розрахунки за лютий 2024 року надсилались позивачем на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень, фіскальним чеком про оплату таких відправлень. Крім того, необхідно зазначити, що Інструкцією не передбачено імперативний обов'язок надсилання таких розрахунків саме цінним листом з описом вкладення.
Водночас, апеляційний суд погоджується з тим, що такі розрахунки були направленні не своєчасно, однак невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє підприємство від обов'язку відшкодувати зазначену заборгованість.
Чинне законодавство України не встановлює такого наслідку порушення строку направлення розрахунку, як визнання його недійсним чи протиправним. Несвоєчасність направлення органами Пенсійного фонду України розрахунку, не впливає на встановлення наявності і визначення розміру сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам, та не звільняє відповідача від обов'язку їх відшкодування.
Вказані висновки наведені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 804/323/16.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак, не заслуговують на увагу доводи скаржника, що виплата пенсій працівникам-пенсіонерам, повинна здійснюватися виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням приписів пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, так як надбавки, доплати та підвищення, які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ, відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788 ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.
При цьому, необхідно зазначити і те, що ГУПФ на виконання протокольної ухвали суду від 06.06.2024 були надані протоколи/розпорядження щодо призначення пільгової пенсії та її розмір відносно осіб, які запитував відповідач, чим відповідно підтверджено понесені позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, які зобов'язане відшкодувати АТ (т.1 а.с.133-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-205).
Відтак, сума заборгованості АТ перед ГУПФ за лютий 2024 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII, становить 1545574,77 грн.
Отже, доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції та обставин справи не спростовують, не дають підстав вважати, що судом невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року.