14 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2797/24 пров. № А/857/26735/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарські Традиції» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року (суддя- Дерех Н.В., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/2797/24 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарські Традиції» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
01.05.2024 Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарські Традиції» (надалі, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в розмірі 42612,26 грн., а також пеню в розмірі 289,68 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекарські Традиції», подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, відповідно до приписів ч.1 та 2 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відтак, вважає, що законодавцем чітко сформульовано підставу для звільнення від господарсько-правової відповідальності за вчинення правопорушення у сфері господарювання, в тому числі звільнення від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій. Вважає, що в контексті даного спору, вчиненням дій та/або вжиттям заходів спрямованих на недопущення господарського правопорушення - є вжиття суб'єктом господарювання заходів спрямованих на створення робочих місць та/або вчинення дій для заміщення вакантних посад. Також зазначає, що окрім подання інформації про існування вакантних посад до органів зайнятості, ТОВ «Пекарські Традиції» вжито заходи із самостійного пошуку працівників із числа людей з інвалідністю, зокрема неодноразово розміщувались оголошення із пропозиціями щодо працевлаштування людей з особливими погребами в засобах масової інформації, а саме, в газетах, на інтернет сайтах тощо.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції позивачем був поданий, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно з даними, що надані відповідачем до Державного реєстру з загальнообов'язкового державного соціального страхування та сформованими розрахунками сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік у відповідача складає 10 осіб.
Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 1 особа.
Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у відповідача 2023 році згідно даних, що надані відповідачем до Державного реєстру з загальнообов'язкового державного соціального страхування становить 0 осіб.
Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 85224,51 гривень.
Відтак позивач вважає, що за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2024 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 42612,26 гривень.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Позивач у зв'язку з несплатою даної санкції в добровільному порядку нарахував відповідачу пеню в сумі 289.68 грн. та звернувся з даним позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами далі Закон №875-XII від 21.03.1991.
Згідно з ч.1ст. 19 Закону №875-XII (тут і далі в редакції Закону№ 2682-IX від 18.10.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст. 19 Закону №875-XII).
Відповідно до ч.ч. 12-13 ст.19 Закону №875-XII, фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Стаття 20 Закону №875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст. 20 Закону №875-XII).
Матеріалами справи стверджується, що позивач склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік щодо відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 10 січня 2024 року в справі № 340/4174/23 та 17 квітня 2024 року в справі № 300/5834/23 зазначав про те, що розрахунок, створений на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Питання про виконання чи невиконання відповідачем, який використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.
Відтак перевірка дотримання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність здійснення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій є предметом судової оцінки в цій справі.
Апеляційний суд зазначає, що 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» №2682-IX від 18 жовтня 2022 року, яким скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.
Цим Законом були внесені і відповідні зміни до Закону №875-XII, зокрема стаття 19 була викладена в новій редакції.
Так, за приписами вищезгаданої статті, розрахунок АГС здійснюється територіальними відділами Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі. При цьому використовуються дані з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Колегія суддів зазначає, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII.
Отже саме відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (держателем якого є ПФУ) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є основою для розрахунку АГС.
Колегія суддів констатує, що перевірка цих даних є необхідною умовою для підтвердження правильності розрахунку АГС та підставності їх стягнення.
Однак матеріали цієї адміністративної справи не містять даних з вищезазначених реєстрів, на підставі яких, за твердженням позивача, було розраховано спірні АГС, що унеможливлює перевірку адміністративним судом правильності їх визначення та нарахування пені.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Відтак колегія суддів констатує, що позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2023 рік в розумінні вищенаведених норм, в тому числі у розрізі кожного місяця.
Позивачем надано лише листи від Головного управління статистики у Тернопільській області та Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості, тобто відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (держателем якого є ПФУ) відсутні.
Отже позивач, обмежившись лише поданням самостійно складеного розрахунку АГС, крізь призму ст.77, 90 КАС України не довів достатніми доказами порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність складення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та правильність нарахування пені.
Колегія апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 та № 553 від 02 червня 2023 року).
Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19Закону №875-XII.
Предметом проведення перевірки є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.
Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Колегія суддів зазначає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати посадовій особі Держпраці, її територіального органу для ознайомлення і перевірки такі документи: перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об'єднання; витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації; штатний розпис; особові картки, трудові книжки (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом господарювання; інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма № 3-ПН); звіти з праці (форма № 1-ПВ); копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені суб'єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені); договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг); платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.
На переконання колегії суддів, саме зазначені відомості можуть додатково підтвердити, або спростувати порушення дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, враховуючи те, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.
Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі, яке підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Щодо покликання позивача та суду першої інстанції на те, що протягом 2023 року відповідач не інформував у 2023 році Тернопільську філію Тернопільського обласного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання звіту форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», колегія суддів зазначає наступне.
Аналізуючи відзив на позовну заяву, апеляційний судом встановлено, що відповідач зазначив, що ним подано Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіт форми №3-ПН, однак доказів такого не надано.
Відповідно до ч. 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не вжив заходів щодо з'ясування всіх обставин у справі.
З матеріалів справи, а саме з поданих до суду апеляційної інстанції, встановлено, що відповідачем подавався Тернопільській філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіт форми №3-ПН за 2023 рік.
Крім того, відповідачем неодноразово розміщувались оголошення про потребу у працевлаштуванні інвалідів в засобах масової інформації, що підтверджується матеріалами справи, що свідчить про добросовісність виконання зобов'язань покладених державою на Товариство щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекарські Традиції» задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 500/2797/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга