про повернення позовної заяви
13 лютого 2025 року м. Київ № 320/53962/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України по заяві ОСОБА_1 про перерахунок основного розміру його пенсії відповідності до довідки №49/9038 від 13.02.2024 про розмір грошового позивача за листопад 2019 року, зокрема не прийняття постанови по заяві про перерахунок пенсії;
- зобов'язати Пенсійний фонд України перерахувати основний розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідності до довідки №49/9038 від 13.02.2024 про розмір грошового позивача за листопад 2019 року із виплатою та без обмежень у наступних виплатах.
Ухвалою суду від 04.12.2024 із зв'язку з невідповідністю позовної заяви ОСОБА_1 вимогам процесуального законодавства, позивачеві надано десятиденний строк з моменту одержання копії ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн; уточненої позовної заяви з зазначенням: відомостей про перебування позивача на обліку конкретного територіального органу ПФУ, про його звернення до такого органу з заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, уточнених позовних вимог, з урахуванням того, що перерахунок пенсії здійснює територіальний орган ПФУ.
13.02.2025 на виконання ухвали суду від позивача надійшла заява від 12.12.2024, у якій він зазначає про те, що спір про пенсійне забезпечення прямо випливає з трудових відносин, що у відповідності до Закону України "Про судовий збір" звільняє його від сплати судового збору.
Водночас, у заяві позивач посилається на наявність у нього права на звернення до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті, проте прохальна частина заяви позивача не містить такого клопотання, та не долучено доказів на підтвердження перебування позивача у скрутному матеріальному становищі або наявності у позивача інших обставин, визначених ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, позивач у заяві стверджує, що він перебуває на пенсійному обліку у Пенсійному фонді України, за матеріалами із грифом "цілком таємно", проте доказів на підтвердження цього не надав.
Розглянувши заяву позивача та дослідивши матеріали позовної заяви, суд констатує повне невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали суду від 04.12.2024, та вважає за необхідне повернути позовну заяву у зв'язку з неусуненням недоліків позову, який було залишено без руху на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на таке.
Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Оскільки ухвала про залишення позову без руху відповідно до частини 1 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України є судовим рішенням, питання вручення судових рішень врегульоване статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 5 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010р. у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Оскільки заявник відповідно до ухвали суду від 04.12.2024 не виконав у повному обсязі вимоги, передбачені статтями 160, 161 КАСУ, а саме: не усунув недоліки, наявність яких свідчила про невідповідність заяви вищезазначеним нормам процесуального законодавства, у спосіб та строк встановлений судом, із заявою про продовження строку для усунення недоліків у заяві, станом на 13.02.2025, не звертався, тому згідно п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України матеріали заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лисенко В.І.