про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2025 року м. Київ № 320/6919/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежже Електрик" до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень та постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ежже Електрик" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, у якому просить суд:
Визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 01.03.2024 р. №№04.1-01-89; 04.1-01-90; 04.1-01-91; 04.1-01-92; 04.1-01-93: 1-01-94; 04.1-01-95; 04.1-01-96; 04.1-01-97; 04.1-01-98; 04.1-01-99; 04.1-01-100:
Визнати протиправними та скасувати Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 09.01.2025 року 1/4833; 2/4833; 3/4833; 4/4833; 5/4833; 6/4833; 7/4833; 8/4833; 9/4833: 10 4833: 11 4833: 12/4833.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені її права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасувати рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 01.03.2024 р. №№04.1-01-89; 04.1-01-90; 04.1-01-91; 04.1-01-92; 04.1-01-93: 1-01-94; 04.1-01-95; 04.1-01-96; 04.1-01-97; 04.1-01-98; 04.1-01-99; 04.1-01-100; а також про визнання протиправними та скасування постанов відповідача про накладення штрафу від 09.01.2025 року 1/4833; 2/4833; 3/4833; 4/4833; 5/4833; 6/4833; 7/4833; 8/4833; 9/4833: 10 4833: 11 4833: 12/4833.
Таким чином, звертаючись у 11.02.2025 року з цією позовною заявою за захистом своїх прав, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасувати рішень відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 01.03.2024 р. №№04.1-01-89; 04.1-01-90; 04.1-01-91; 04.1-01-92; 04.1-01-93: 1-01-94; 04.1-01-95; 04.1-01-96; 04.1-01-97; 04.1-01-98; 04.1-01-99; 04.1-01-100.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ежже Електрик" - залишити без руху.
Надати позивачам десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.