ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" лютого 2025 р. справа № 300/7914/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) в інтересах якого діє адвокат Окуневич М.В. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі -відповідачі) в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.10.2024 №926030146435 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести на пенсію державного службовця з 23.09.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідці за №02.1-18/1766, виданої Галицькою міською радою Івано-Франківської області 23.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що рішеннями судів у справі №300/7425/23 встановлено, що станом на 01.01.2016 у ОСОБА_1 є 20 років стажу державної служби та наявність права на пенсію державного службовця. На його повторне звернення про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій областірішенням від 01.10.2024 № 926030146435 йому повторно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, з підстав відсутності у ньогостажу роботи державного службовця як 10 років так і 20 років, а подану довідку не враховано через те, що вона видана органом місцевого самоврядування, а також відомості у ній вказані не за місяць, в якому позивач звертався за призначенням пенсії.З урахуванням зазначеного, вважає, що ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно відмовлено в переведенні з пенсії, яку позивач отримує за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку ст. 263 КАС України, та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Зазначена ухвала суду отримана відповідачами 18.10.2024 (а.с.30-31).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву, в якому вказало, що позовні вимоги є необґрунтованими. Зазначило, що за результатами розгляду заяви від 23.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 01.10.2024 № 926030146435 відмовило у переведенні на інший вид пенсії, з підстав відсутності у нього стажу роботи державного службовця 20 років, а стаж роботи позивача в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу роботи державної служби.подану довідку не враховано через те, що вона видана органом місцевого самоврядування, а також відомості у ній вказані не за місяць, в якому позивач звертався за призначенням пенсії.Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 по справі №320/12166/20 колегія суддів зауважила, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у в сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенним бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Вимога позивача врахувати при переведенні на пенсію державного службовця довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданої Галицькою міською радою Івано-Франківської області від 23.09.2024, в даному випадку є похідною та заявлена передчасно, оскільки повинна вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на призначення пенсії за віком згідно з Законом 889-VIII, а відтак спору щодо визначення розміру заробітної плати при призначенні пенсій у цій справі, не існувало. На підставі вищезазначеного просить суд у задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву не скористалося.Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі № 300/7425/23 встановлено:що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, з 26.06.2017 одержував пенсію по інвалідності, а з 08.10.2021 є одержувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 26.09.2023 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення його на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому до заяви додані документи для розгляду, а саме: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідки про заробітну плату, витяг з реєстру страхувальників та довідка ОК-5.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 02.10.2023 №926030146435 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з тих підстав, що період роботи позивача з 30.06.1994 по 01.05.2016 в органі місцевого самоврядування не може бути враховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади, котрі обіймав позивач, є посадами органу місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 уважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 02.10.2023 №926030146435 протиправно відмовлено в переведенні з пенсії, яку позивач отримує за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», звернувся із позовом до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі № 300/7425/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.10.2023 №926030146435 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 26.09.2023, здійснивши нарахування та виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати згідно з довідками Галицької міської ради Івано-Франківської області від 25.09.2023 за №589 та від 25.09.2023 за №590.ї
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково.Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року в адміністративній справі № 300/7425/23, в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення нарахування і виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за № 589 та № 590, виданих Галицькою міською радою Івано-Франківської області 25.09.2023 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Доказів виконання відповідачем вищезазначеного судового рішення,сторонами суду не надано.
Галицькою міською радою Івано-Франківської області 23.09.2024 позивачу видано довідку за №02.1-18/1766, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024 (а.с.8).
23.09.2024 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої, серед іншого долучив, довідку за №02.1-18/1766, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024 (а.с.59-61).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням від 01.10.2024 №926030146435 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», вказавши на те, що періоди роботи позивача в органі місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховується до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідноі не враховується заробітна плата за період роботи в органах місцевого самоврядування. Разом з тим зазначено про те, що станом на 01.01.2016 ОСОБА_1 не працював на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723. Відповідно до наявних документів електронної пенсійної справи до стажу державної служби ОСОБА_1 зараховано період роботи з 14.07.1994 по 03.07.2001 та становить 06 років 11 місяців 20 днів. До заяви ОСОБА_1 долучив довідку про складові заробітної плати державного службовця від 23.09.2024 за №02.1-18/1766, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024 а не на дату звернення (вересень 2024), що є порушенням норм Порядку №622, та той факт, довідка видана органом місцевого самоврядування, підстави для її врахування відсутні (а.с.64).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001).
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII .
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 25 Закону № 3723 - ХІІ основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III.
Отже, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Як встановлено судом, суть даного спору полягає у підтвердженні у позивача в сукупності із наявністю необхідного віку та страхового стажу - стажу державної служби ( 10 років для осіб, що на 01.05.2016 займали посади державної служби або 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі).
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 від 17.09.1979 № НОМЕР_1 вбачається, що позивач 30.06.1994 переведений на посаду голови виконкому Мединської сільської ради народних депутатів, 14.07.1994 обраний головою виконкому Мединської сільської ради народних депутатів України та прийнято присягу державного службовця. 05.08.1994 йому присвоєно 10 ранг державного службовця, 30.06.1997 присвоєно 9 ранг державного службовця. 11.04.1998 обраний сільським головою Мединської сільської ради. 10.09.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 15.04.2002 обраний сільським головою Мединської сільської ради. 21.03.2005 присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 14.04.2006 обраний сільським головою Мединської сільської ради. 01.04.2007 присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 12.11.2010 обраний сільським головою Мединської сільської ради, 13.11.2015 обраний сільським головою Мединської сільської ради. 27.11.2020 повноваження сільського голови припинено (а.с.50-56).
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (втратив чинність 01.05.2016).
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Крім того, згідно з п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
У свою чергу, відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.
Відтак, в даному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Отже, доводи відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Таким чином, посада сільського голови, яку обіймав позивач в органі місцевого самоврядування відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку № 283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
На підставі наведеного, з урахуванням наявності у позивача необхідного стажу державної служби в сукупності із досягненням відповідного віку та достатнім страховим стажем, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у переведенні позивача на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.
Крім того, право позивача на переведення його на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024у справі № 300/7425/23.
Щодо доводів відповідача стосовно врахування виданої Галицькою міською радою Івано-Франківської області довідок від 23.09.2024 за №02.1-18/1766, окрім вищезазначених висновків, суд зазначає про таке.
Суд звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ сукупно з пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIIIіз врахування довідки від 23.09.2024 за №02.1-18/1766 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
Так, за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що він не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», та відсутність підстав для врахування довідки про складові заробітної плати державного службовця від 23.09.2024 за №02.1-18/1766 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024.
Тобто, пенсійний орган при прийнятті оскаржуваного рішення надав оцінку щодо права позивача на обрахунок розміру його пенсії із врахування довідки від 23.09.2024 за №02.1-18/1766, а відтаквимоги позивача зобов'язати пенсійний орган здійснити нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідцівід 23.09.2024 за №02.1-18/1766, виданої Галицькою міською радою Івано-Франківської області не є передчасними.
При цьому, у п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 4 Порядку №622).
Отже, з урахуванням вище викладеного, особи, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями подають до пенсійного органу довідку заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).
Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та на виконання пункту 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», Міністерством соціальної політики України наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено «Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад» (далі - Порядок № 750).
Пунктами 2 і 5 Порядку № 750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України«Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку № 622.
Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048 (далі - Постанова №3-1).
Так, пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», що додаються.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом із заявою від 23.09.2024 про призначення (перерахунок) пенсії відповідачу надавалися довідка про заробітну плату від 23.09.2024 за №02.1-18/1766 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на серпень 2024 року. Вказана довідка відповідає формі однойменної довідки, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 (а.с.62).
На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як наслідок, суд зазначає, що всі відображені в довідці види оплати праці - є складовими частинами заробітної плати сільського голови, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони повинні враховуватися при розрахунку розміру пенсії позивача.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини 1 статті 41 Закон № 1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Водночас, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.10.2024 №926030146435 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» слід визнати протиправним та скасувати.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року, тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та необхідними документами 23.09.2024. Отже, позивача слід перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення на інший вид пенсії, а саме з 23.09.2024.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду заяви позивача від 23.09.2024 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсіюза віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.10.2024 №926030146435, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23.09.2024, здійснивши нарахування та виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати згідно довідкивід 23.09.2024 за №02.1-18/1766.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь ОСОБА_1 1000 грн, сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.10.2024 №926030146435 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 23.09.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідці за №02.1-18/1766, виданої Галицькою міською радою Івано-Франківської області 23.09.2024.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 21318350) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 21318350), адреса: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.