ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" лютого 2025 р. справа № 300/9351/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Котик Роман Васильович до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Котик Роман Васильович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.11.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем направлено рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з наявністю одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) відповідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Однак, жодного рішення за поданим позивачем рапортом відповідачем не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву, не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши та оцінивши докази, встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
29.11.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем направлено рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з наявністю одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) відповідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.6).
Жодного рішення за рапортом позивача на час звернення до суду з даним позовом, командуванням військової частини НОМЕР_1 не прийнято.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пп. "г" п.2 ч.4ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у редакції станом на 04.05.2024, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
18.05.2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX.
У зв'язку із внесеними змінами положеннями пп. "г" п.2 ч.4ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у новій редакції чинній з 18.05.2024, визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008(далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Як зазначено судом вище, 29.11.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем направлено рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з наявністю одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) відповідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.6).
Жодного рішення за рапортом позивача на час звернення до суду з даним позовом, командуванням військової частини НОМЕР_1 не прийнято.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача від 29.11.2024 про звільнення з військової служби та відповідного рішення за результатами розгляду вказаного вище рапорту позивача відповідачем не було прийнято, тоді як позивачем такий рапорт було направлено на адресу відповідача у встановленому законодавством порядку.
Водночас, відповідачем не було наведено жодних підстав та не надано належних, достатніх та допустимих доказів правомірності його бездіяльності в частині не розгляду рапорту позивача від 29.11.2024 про звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 29.11.2024 про звільнення з військової служби.
Враховуючи те, що рішення військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду вищевказаного рапорту позивача не приймалося, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту прав останнього є зобов'язання відповідача розглянути по суті рапорт позивача від 29.11.2024 про звільнення з військової служби.
При цьому суд зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", є передчасними, тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. згідно квитанції від 13.12.2024 (а.с.4).
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 645,97 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Котиківка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78106) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Котиківка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78106) від 29.11.2024 про звільнення з військової служби та повідомити про результати його розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Котиківка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78106) сплачений судовий збір в розмірі 645 (шістсот сорок п'ять) гривень 97 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.