14 лютого 2025 року Справа № 280/11601/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства Фірми «Юніор»
до Державної податкової служби України
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Приватне підприємство Фірма «Юніор» (далі - ПП Фірма «Юніор», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, яка полягає у не прийнятті Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023;
зобов'язати відповідача 1 прийняти Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023;
зобов'язати відповідача 2 розглянути пояснення та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, які додаються до Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що Повідомлення разом з поясненнями та копіями документами не приймаються відповідачем незаконно, твердження про порушення Позивачем термінів визначених в п.6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставним. Стверджує, що зі змісту законодавчих актів вбачається наступне: 1. Платник податків має право зареєструвати розрахунок коригування протягом 1095 днів з дати складання податкової накладної до якої він подається (п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України); 2. Письмові пояснення та копії документів за незареєстрованим розрахунком коригування платник податків має право подати протягом 365 днів з дати виникнення податкового зобов'язання відображеного в такому розрахунку коригуванні (п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Мінфіну від 12.12.2019 №520). Таким чином, вважає, що позивач мав право подати пояснення та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 в строк до 12.12.2024, відтак неприйняття відповідачем 1 направлених позивачем повідомлень про подання пояснень та копій документів до незареєстрованого розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 є незаконним. Вказує, що відповідач 1 своєю неправомірною бездіяльністю, яка полягає в не прийнятті пояснень та копій документів до незареєстрованого розрахунку коригування, обмежив права позивача на коригувати своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Ухвалою судді від 16.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 позов не визнав, 30.12.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №60432), у якому, зокрема пояснює, що реєстрацію РК № 4 від 13.12.2023 було зупинено та надіслано ПП Фірма «Юніор» відповідну квитанцію, в якій було чітко визначено критерій, за яким здійснено моніторинг розрахунку коригування і зупинено його реєстрацію та запропоновано позивачу надати відповідні документи на підтвердження інформації вказаної у податковій накладній. ПП Фірма «Юніор» скористалось правом надання пояснень та копій документів та за результатами розгляду таких пояснень та документів наданих для прийняття рішення про розблокування спірних податкових накладних та скеровано останні до ДПС, а саме: повідомлення № 1 від 28.10.2024 з поясненнями з документами. Звертає увагу суду, що Порядком № 520 (чинним у редакції на момент виникнення спірних правовідносин від 30.09.2023), зокрема п. 6 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Стверджує, що позивачем за наслідками направлення в ЄРПН на реєстрації розрахунку коригування № 4 від 13.12.2023 до податкової накладної № 52 від 26.10.2023 не відбулось виникнення жодних податкових зобов'язань, а навпаки вони зменшувались на суму «-5814,00 грн». Підкреслює, що Порядком № 520 (чинним у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено повторне подання повідомлень про надання пояснень та документів та розгляд для розблокування спірних податкових накладних, а саме № 1 від 04.11.2024, № 1 від 29.11.2024, а тому у контролюючого органу були законні підстави для не прийняття поданих пояснення для розблокування спірних податкових накладних. Вказує також, що заявлений позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання ДПС України прийняти Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 суперечить Порядку № 520 та Порядку №1165 та втручається у дискреційні повноваження податкового органу, а тому не може бути застосований судом, у зв'язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 позов також не визнав, через систему «Електронний суд» до суду 31.12.2024 надав відзив на позовну заяву (вх. №60535), у якому наголошує, що Порядком № 520 (чинним у редакції на момент виникнення спірних правовідносин від 30.09.2023), зокрема п. 6 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Зазначає, що в нашій справі позивач ПП Фірма «Юніор» отримав передоплату 26.10.2023, тобто саме з цієї дати в позивача виникло податкове зобов'язання та розпочався відлік 365 днів необхідних для подання письмових пояснень та документів. Те, що позивач зазначає, що мав право подати пояснення та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 в строк до 12.12.2024, на думку відповідача2, є невірним в розумінні п. 6 Порядку №520, чинного на момент виникнення податкового зобов'язання. В свою чергу, вважає, що позивачем невірно наведено цю норму з огляду на те, що податкові зобов'язання виникають на дату першої події. Першою подією в операції відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України може бути, зокрема дата отримання передоплати від покупця на банківський рахунок або касу. Тому, коли позивач 28.10.2024 подав Повідомлення зазначені 365 днів минули, що в свою чергу і стало причиною не прийняття до розгляду Повідомлення.
Щодо заперечення відповідача 2 проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).
Згідно з п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 260 КАС України зазначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За приписами ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд звертає увагу, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності, та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача 2 щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
08.01.2025 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №760), у якій додатково зауважує, що не може бути обмежено право платника податків подавати пояснення до розрахунку коригування строком 365 днів з дати складання податкової накладної, адже в цьому разі відбудеться порушення норми Закону (п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України), яким платнику податків надано право подавати до ЄРПН розрахунок коригування протягом 1095 днів. Тобто, відповідач трактує підзаконний акт таким чином, що відбувається порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України. Відповідач звертає увагу що відбулась зміна редакції п. 6 Порядку № 520, який станом на 31.12.2024 звучить наступним чином: «Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/ розрахунку коригування». Вважає, що в даному випадку Міністерство фінансів України виклало п.6 Порядку №560 у новій редакції для запобігання неправильного трактування зазначеного пункту, та узгодження його з нормами Податкового кодексу України.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Фірма «Юніор» (код ЄДРПОУ 22152963) зареєстровано юридичною особою 16.02.1995. Видами діяльності позивача є: 23.20 Виробництво вогнетривких виробів (основний); 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
Позивач уклав у спрощений спосіб з ПФ «ПРОМЕНЕРГО» договір на постачання імпортного футерування.
ПП Фірма «Юніор» надіслало ПФ «ПРОМЕНЕРГО» рахунок на оплату товару №769 від 25.10.2023 на суму 80052,00 грн.
26.10.2023 позивач отримав передплату в розмірі 80052,00 грн, про що свідчить інформаційне повідомлення про зарахування коштів №26/10/202313997 від 26.10.2023.
Судом встановлено, що на суму отриманої передплати від ПФ «ПРОМЕНЕРГО» по договору у розмірі 80052,00 грн, у т.ч. ПДВ 13342,00 грн, у відповідності до п. 187.1 ст. 187, ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було складено та відправлено на реєстрацію податкову накладну №52 від 26.10.2023, в якій була зазначена наступна продукція:
Stampfmasse Dorit B 801 (ремонтна маса) 0,3 тони, на суму 34884,00грн ( з ПДВ),
Lukorma 10U1D (шпінельна футеровка) 0,4тони, на суму 45168,00грн ( з ПДВ).
Вказана податкова накладна зареєстрована ЄРПН 15.11.2023 за №9309670174, про що свідчить відповідна квитанція.
Так, 31.10.2023 підприємством було відвантажено 0,4т Lukorma 10U1D (шпінель на футеровка, що підтверджується видатковою накладною №794 від 31.10.2023, довіреністю на отримання ТМЦ №3457 від 26.10.2023, ТТН «Нова Пошта» 59001046037297 від 31.10.2023).
В подальшому, ПФ «ПРОМЕНЕРГО» направило листа позивачу від 11.12.2023 з проханням повернути грошові кошти за ще не поставлений товар в сумі 34884,00 грн у зв'язку з тим, що у підприємства відпала потреба в товарі Stampfmasse Dorit B 801 (ремонтна маса).
13.12.2023 ПП Фірма «Юніор» повернула грошові кошти в сумі 34884,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1487 від 13.12.2023.
У зв'язку зі зміною кількості поставленого товару за передплатою від 25.10.2023 та поверненням коштів 13.12.2023 позивачем було виписано та направлено на реєстрацію розрахунок коригування №4 від 13.12.2023 до податкової накладної №52 від 26.10.2023, в якому відображено наступні коригування: Stampfmasse Dorit B 801 (ремонтна маса), у кількості 0,3 т; сума коригування податкового зобов'язання «-5814,00».
Однак, до розрахунку коригування було отримано квитанцію від 26.12.2023, в якій повідомлено, що реєстрація РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 (зі змінами). РК подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додатку 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник "D"=2.9315%, "Рпоточ"=58291. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було направлено на адресу ДПС Повідомлення №1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023.
Проте, документ не був прийнятий до розгляду, про що свідчить квитанція №2 від 28.10.2024, отримана від ДПС України, в якій зазначається про наступні помилки/зауваження: «Повідомлення від 28.10.2024 № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено не прийнято до розгляду: по ПН/РК від 13.12.2023 № 4 порушено терміни, визначені пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12.12.2019 №520».
04.11.2024 позивач подав повторно Повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023. Зазначені документи також не були прийняті до розгляду, про що свідчить квитанція №2 від 04.11.2024.
29.11.2024 позивач втретє подав Повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, однак знову отримав квитанцію №2 від 29.11.2024, в квитанції зазначається про наступні помилки/зауваження: «Повідомлення від 29.11.2024 № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено не прийнято до розгляду: по ПН/РК від 13.12.2023 № 4 порушено терміни, визначені пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12.12.2019 №520».
Вважаючи бездіяльність ДПС України щодо прийняття Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим Кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп. «а», «б» п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
За приписами п. 201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимоги Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 13 Порядку № 1246).
Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Згідно із п. 5, 6 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до змісту п. 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12.12.2019 №520.
Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 520).
У силу п. 2, 4 Порядку № 520 рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Разом із тим, п. 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у п. 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначені у п. 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п. 6, 7 Порядку №520).
Судом встановлено, що підставою для відмови у прийнятті до розгляду Повідомлення №1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 відповідачем 1 у квитанції №2 визначено порушення терміну, визначеного п. 6 Порядку №520.
З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити про таке.
За приписами п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зміною кількості поставленого товару за передплатою від 25.10.2023 та поверненням коштів 13.12.2023 позивачем було виписано та направлено на реєстрацію розрахунок коригування №4 від 13.12.2023 до податкової накладної №52 від 26.10.2023, в якому відображено суму коригування податкового зобов'язання «-5814,00», реєстрацію якого було зупинено.
Суд вважає необґрунтованими твердження представників відповідачів, що у даному випадку податкові зобов'язання виникли на дату першої події (26.10.2023), а саме: дати отримання ПП Фірма «Юніор» передоплати від покупця на банківський рахунок або касу, і з цього часу позивач міг протягом 365 календарних днів скористатись правом на подання до контролюючого органу письмових пояснень та копій документів, зазначених у п. 5 Порядку №520, оскільки у разі такого трактування норми законодавства у разі зменшення податкового зобов'язання можливе порушення права платника податків реєструвати розрахунки коригування в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Отже, з 19.12.2024 абз. 1 п. 6 Порядку №520 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України №527 від 22.10.2024) викладено в наступній редакції: «Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування».
Таким чином, суд вважає, що позивач мав право подати пояснення та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 в строк до 12.12.2024, а тому станом на дату направлення Повідомлення №1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, такий строк ще не сплину, відтак бездіяльність відповідача 1 щодо прийняття направленого позивачем повідомлення є протиправною.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване ст. 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Отже, визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 в прийнятті Повідомлення № 1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, за умови обґрунтованості та законності подання такого повідомлення, без спонукання відповідача 1 виконати вимоги законодавства, не відновлює порушених прав позивача.
Окрім того, такий спосіб відновлення порушеного права не суперечить приписам ст. 5, 245 КАС України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ДПС України прийняти Повідомлення № 1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, за датою його направлення.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ДПС у Запорізькій області розглянути пояснення та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, які додаються до Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, суд вказує, що ДПС України на виконання судового рішення у даній справі ще не прийняв Повідомлення про подання пояснень та копій документів, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині щодо здійснення розгляду пояснень та копії документів до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 будуть порушені.
Отже, спору щодо не розгляду відповідачем 2 пояснення та копії документів до розрахунку коригування на час звернення до суду немає.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, як передчасних.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ПП Фірма «Юніор» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 11.09.2023 між ПП Фірма «Юніор» та адвокатом Комарницькою Л.А. був укладений договір №17/09 про надання правничої допомоги.
Відповідно до Акту №3 приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2025, сума наданих послуг складає 6500,00 грн., а саме: аналіз документів, збір доказів (первинні документи, податкові накладні, розрахунки коригування, квитанції тощо), формування правової позиції по справі щодо розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, реєстрація якого зупинена - 4 год. - 2000,00 грн, складання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності ДПС України, яка полягає у не прийнятті Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023 - 3500,00 грн, складання відповіді на відзив по справі №280/11601/24 - 1000,00 грн.
На підставі рахунку №1/01 від 20.01.2025 позивачем здійснено оплату послуг з правничої допомоги у сумі 6500,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 1091 від 23.01.2025.
Так, суд вважає безпідставним віднесення до витрат на правничу допомогу наступних послуг: «аналіз документів, збір доказів (первинні документи, податкові накладні, розрахунки коригування, квитанції тощо), формування правової позиції по справі», оскільки це є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви.
Судом встановлено, що адвокатом Комарницькою Л.А. підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду, а також відповідь на відзив ДПС України та ГУ ДПС у Запорізькій області.
Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн. за складання та подання до суду адміністративного позову та 500,00 грн за складання та подання відповіді на відзив. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства Фірми «Юніор» (69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, буд. 1, код ЄДРПОУ 22152963) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо прийняття направленого Приватним підприємством Фірма «Юніор» Повідомлення № 1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023.
Зобов'язати Державну податкову службу України прийняти направлене Приватним підприємством Фірма «Юніор» Повідомлення № 1 від 28.10.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено до розрахунку коригування №4 від 13.12.2023, за датою його направлення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Фірми «Юніор» суму судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак